|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Амстердам. Ієн Рассел Мак'юен
Як мало знаємо ми одне про одного. Більша наша частина прихована під водою, як у крижини, і суспільству видно лише надводну, холодну й білу личину.
Позначити розбіжності й залишитися друзями - чи не це суть цивілізаційного існування?
У своєму куточку західного Лондона й у буденній зосередженості на своїх справах Клайву було легко думати про цивілізацію як про суму всіх мистецтв із доповненням у вигляді інтер'єру, кулінарії, хорошого вина й тому подібного. Тепер же вона поставала тим, чим була насправді: квадратними кілометрами вбогих сучасних будиночків, чиє головне призначення – підтримувати телевізійні антени й тарілки; фабриками, що виробляють мотлох, рекламований по телевізору, і, на похмурих пустирях, – чергами вантажівок, які чекають, щоб цей мотлох розвезти. Схоже на похмільний ранок після гучної вечірки. Ніхто такого не хотів, але нікого й не питали. Ніхто цього не планував, ніхто не бажав, але більшість людей змушені в цьому жити. Кілометр за кілометром – дивлячись на них, чи можна уявити собі, що існувала на світі шляхетна уява, Перселл або Бріттен, Мільтон або Шекспір? Потяг набирав хід, віддалявся від Лондона, і вже з'являлася іноді природа, а з нею – натяки на красу, але за кілька секунд – знову річка, загнана в бетонний шлюз, або, раптом, сільськогосподарський пустир без огорож і дерев – і дороги, нові дороги, безсоромно пхалися в усі боки, ніби немає нічого важливішого на світі, ніж потрапити туди, де тебе ще немає. Що стосується добробуту всіх інших форм життя на землі, людський проєкт виявився не просто невдачею – він був помилкою від самого початку.
найкращі ідеї – ті, які виживають і зміцнюються в зіткненні з розумною опозицією
Щось дуже негаразд у світі, і не звинуватиш у цьому ні Бога, ні його відсутність