|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Безперервність парків. Хуліо Флоренсіо Кортасар Дескотте
Артикул
AI-004496-m
В наявності
Нове
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
Ми так любили Гленду, що запропонували їй останню непорушну досконалість. На недосяжній висоті, куди ми її піднесли, ми вбережемо її від падіння, ті, хто в неї вірить, можуть її обожнювати, не боячись ганьби: з хреста не знімають живих.
Його пам'ять без жодних зусиль засвоювала імена й характери героїв; майже відразу він втягнувся в інтриги захопливого сюжету. З якоюсь збоченою насолодою він із кожним рядком відходив дедалі далі від звичної обстановки й водночас відчував, що його голова зручно спочиває на оксамиті високої спинки, що сигарети лежать під рукою, а за вікнами, серед дубів, струменіє вечірнє повітря.
— Ми можемо сперечатися з вами багато років, — хрипить Лукас, — але каменем спотикання знову й знову буде складна проблема слова. (Кивки.) Ніхто не вступить — лише Поет і то часом — на білу арену паперу, над якою в'ється дим невідомих законів, так, законів примхливого злягання сенсу з ритмом, коли раптом посеред оповідання чи строфи спливає Атлантида. Від цього захисту немає, оскільки про це знання немає в нас пізнань, ця фатальність дозволяє нам плисти під водою дійсності й, загнуздавши якийсь вигук, намацати ритм, відкрити сто островів,- пірати ремінгтонів (або пер), уперед на штурм дієслів і прислівників, хай по обличчю крилом нас підметово б'є іменник-альбатрос!
Можна було б вважати все це абсурдом, але театр і є пактом з абсурдом, дієвим і розкішно обставленим утіленням абсурду в життя. Немає сумніву, я вийду з цієї лікарні здоровим, але вшосте трохи менш живим. Я побачив, як вона надовго завмерла перед самотнім човном і чорними скелями на передньому плані; непомітними хвилеподібними рухами рук вона ніби пливла повітрям, шукала виходу у відкрите море, поривалася до далеких обріїв. І мене вже не могло здивувати, що інша картина, де ґрати з рядом гостроверхих списів перегороджували доступ до алеї дерев, змусила її відступити на крок, ніби в пошуках потрібного кута зору, а насправді відкидаючи цю недоступність, не погоджуючись із нею. Птахи, морські чудовиська; вікна, відчинені в тишу або такі, що впускають якусь подобу смерті, — кожна нова картина змінювала Алану, забарвлювала її в нові тони, видобувала з неї нові модуляції, утверджуючи прийняття свободи, польоту, великих просторів, протест перед лицем ночі й порожнечі, її спрагу сонця, її майже лячну схожість із феніксом.
Світ кіно мінливий, як світ політики.
250 грн
В наявності
Новий відгук або коментар