Білі зуби. Зеді Сміт

Коли дивишся в минуле, зір завжди сто відсотків...

Не варто недооцінювати людей, недооцінювати задоволення, яке вони отримують, споглядаючи чужий біль, передаючи погані новини, дивлячись по телевізору, як падають бомби, слухаючи здавлені ридання на іншому кінці телефону. Біль сам по собі - просто біль. Але біль плюс безпечна відстань дають приємну розвагу, вуаєризм, цікавість - точнісінько як у кіно: утробний смішок, співчутлива усмішка, піднята брова, прихована зневага.

Розлучення — це коли відбираєш те, що тобі більше не потрібно, у тих, кого ти більше не любиш.

Ти просто взяв у гардеробі не те життя, тож поверни його на місце.

Наші діти народяться з наших вчинків. Їхні долі залежать від наших справ. Ні, вчинки не минають безслідно. Просто подумай, що ти робитимеш, мій друже, коли гра закінчиться. Коли пролунає останній акорд. Коли впадуть стіни, потемніє небо й загуде земля. У ту мить за нас говоритимуть наші вчинки. І не важливо, хто тоді на тебе дивитиметься - Аллах, Ісус, Будда чи ніхто. У холод можна бачити своє дихання, у спекотний день ні. Але в будь-якому разі людина дихає.

Автор

Зеді Сміт

Видавництво

451°

Палітурка

Тверда палітурка

Сторінок

688

Рік видання

2026

Мова

Російська

Формат

А5

Папір

Офсетна

Колірність

Чорно-білий

Країна автора

Велика Британія