« 💬 Цитати з книги
«Ань намагалась зосередитися на чомусь хорошому: думала про своїх сусідів, які кожні кілька тижнів залишали на її порозі булку свіжоспеченого хліба, або про продавця з продуктової лавки, який влітку частував її дітей морозивом, навіть зараз, коли вони вже виросли. У світі є добро, міркувала вона про себе. Так, у ньому багато добра, треба лише уважніше придивитися.»
↳ Показати ще цитати
«Існує загальноприйнятий образ того, як потрібно горювати на виді в інших: ні надто мало й ні надто багато. Але частина скорботи проходить за лаштунками, та частина, яка призначена лише для нас самих і для покійного. І я підозрюю, що саме в цьому самотності, далеко від натовпу й осуду, можливо знайти утіху.»
«Це мій улюблений час року, — сказала вона, — сезон оновлення.»
«Ань знаходила в цій невідомості якусь утіху. Їхнє життя могло скластися безліччю способів, і вони були зобов'язані своїми долями попутному вітру та статуї Будди, добрим незнайомцям і удачі, великій удачі. Кожна мить, кожне рішення й дія привели їх сюди, до Лондона, і вона радісно це приймала.»
«За останні три роки, після падіння Сайгона й від'їзду останніх солдатів до Америки, усі бабусі й дідусі помирали один за одним — їх унесло, як порив вітру уносить в'ялу листву. На той час вони були старими й виснаженими, і їхня смерть нікого не здивувала. Але стрімкість, з якою все сталося, змусила Ань задуматися, чи не вплинула на це війна, чи може надія бути джерелом життя, а її зникнення — передвісником смерті?»
»