Бостонці, М'яка обкладинка, російською

«Говорити – це єдине, чим люди готові займатися безкоштовно.»

«… звичайно, я звертаюся тільки до жінок, до своїх дорогих сестер; я не звертаюся до чоловіків, тому що не чекаю, що їм припадуть до смаку мої слова. Вони роблять вид, що захоплюються нами, але я б надала перевагу, щоб вони менше захоплювалися й більше довіряли нам. Я не знаю, що такого жахливого ми їм зробили, що вони усувають нас від будь-яких справ. Ми занадто їм вірили, і я думаю, прийшов наш час судити їхні вчинки й заявити їм, що наша ізоляція була не добровільною. Коли я оглядаю світ і державність, яку принесли нам чоловіки, я запитую себе, що про це думають жінки, з мовчазної згоди яких все це відбувається. Коли я бачу страждання людства й думаю про ті біди, якими щомиті переповнюється Земля, я говорю собі, що, якщо це – найкраще, чого сумілі добитися чоловіки в самоті, чому б їм не позволити нам виявити трохи участі й подивитися, що з цього вийде. Ми не могли б зробити світ гіршим, ніж він є! Якщо б все це було ділом наших рук, то ми б не хвалилися цим! Нищета й невігластво, хвороби й злочинність, агресія й війни! Війни, війни, нескінченні війни, все більше й більше війн! Кров та кров – світ просякнутий кров'ю! Можливість убивати один одного дорогоцінними й досконалими знаряддями – це найкраще, що вони змогли винайти! Мені здається, ми змогли б покінчити з цим і придумати щось інше. У світі стільки жорстокості, то чому б не замінити її ніжністю? Наші серця переповнені нею, але вона йде марно, поки армії зростають, в'язниці розростаються й множаться людські страждання! Я всього лиш проста американська дівчина, я багато чого не бачила, і є багато чого в цьому житті, чого я не знаю. Але є речі, які я відчуваю, ніби я народжена їх відчувати, вони лунають у моїх вухах і постають перед моїми очима, коли я їх закриваю. І те, що я бачу – це велика сестринство, яке можуть створити жінки, якщо візьмуться за руки й піднімуть свої голоси над жорстоким стогнучим світом, у якому так складно добитися милосердя й справедливості. Ми повинні заглушити своїми устами цей стогін слабості й страждання, і наш власний голос повинен стати проповідником нового світу! Для цього ми повинні вірити одна одній, бути чесними, добрими й великодушними. Ми повинні пам'ятати, що цей світ належить і нам теж, хоча ми ніколи не претендували на нього, і що ще не остаточно розв'язаний вопрос про те, чому в цьому світі керувати – ненавистю чи любові!»

«<...> свобода є повсюди, треба тільки вміти її шукати.»

«Всім відомо, що істинна красота, як і істинний геній самі вибирають місце й час свого появлення в цьому світі, залишаючи на долю допитливих глядачів простежити їхнє походження радше від далеких видатних предків або безпосередньо від божественного втручання, ніж від їхніх глупих і потворних батьків.»