Брати, М'яка обкладинка, російською

«На мою біль, зі приближенням старості мною все більше оволодіває відразлива звичка роздумувати.»

«— ... Що таке життя? Це легке перишко, це насіння травинки, яке вітер носить в усі боки. Іноді воно розмножується й тут же вмирає, іноді відлітає в небеса. Але якщо насіння здорове, воно випадково може трохи затриматися на шляху, який йому призначений. <...> — Що таке життя? — продовжував він (Амбопа). — Скажіть мені, о білі люди! Ви такі мудрі, ви, яким відомі таємниці світобудови, таємниці зірок і всього того, що знаходиться над ними й навколо них! О білі люди, ви, які в один миг передаєте слова свої здалеку без голосу, розкрийте мені таємницю нашого життя: куди воно йде й звідки воно з'являється? Ви не можете мені відповісти; ви самі цього не знаєте. Слухайте ж мене: я відповім сам. З мороку ми з'явилися, і в морок ми пійдемо. Як птиця, гнана в мороку бурею, ми вилітаємо з Ніщо. На одне мгновення видні наші крила при світлі вогню, і ось ми знову відлітаємо в Ніщо. Життя — ніщо, і життя — все. Це та рука, яка відсуває Смерть. Це світлячок, який мерехтить у нічній темряві й гасне надвечір. Це біла пара подиху волів узимку, це ледве помітна тінь, яка стелиться по траві й зникає на заході сонця.»

«Багатство, накопленню якого люди часто присвячують своє життя, втрачає всю свою вартість, коли приходить остання година.»

«На мою думку, все ж таки краще, якщо вас з насмішками виженуть геть, ніж порубають боєвою сокирою.»