Чорний Красень, М'яка обкладинка, російською

«– Який жах! – воскликнув я. – Звичайно жах! Усе було жахливе: і страшний біль, який довго мучив мене, і почуття приниження від того, що я позбувся найкращої прикраси коня, але найучинительнішим виявилось інше – мені нічим було змахувати мух із боків і з крупи. Ви всі, у кого збереглись хвости, ви, не замислюючись, розмахуєте ними від мух; отож чи спроможні ви уявити собі мучення, які переживаю я? Мухи садяться на мене, кусаються, а мені їх нічим прогнати! Я приречений на страждання до кінця моїх днів, і не існує способу полегшити їх. Слава Богу, що люди припинили це робити. – Але чого ради це робилось раніше? – запитала Джинджер. – Виключно заради моди! – старий кінь вдарив копитом. – Це вважалось модним у часи моєї молодості. А що таке мода, вам повинно бути відомо: у ті часи просто неможливо було знайти молоду кобилу гарної крові, якій не обкорнули б хвіст до ганьби! Ніби Творець, що створив нас, не знав, що потребує кобилі і що робить її красивою! – Мабуть, заради тієї ж моди кобилам запрокидають голови цими жахливими ремінцями-мартингалами з грізними мундштуками, які терзали мене в Лондоні, – припустила Джинджер. – Без сумніву, – підтвердив сер Олівер. – На мою думку, мода є одна з найшкідливіших речей на світі.»

«"Жорстокість є печаттю диявола." (с)»

«Мені б дуже хотілось бачити життя таким, яким бачиш його ти, але мій життєвий досвід навчив мене іншому.»

«– Ну, знаєш, – вставив Ларрі, – ти ніколи не розбагатієш. – Скоріш за все, ні, – погодився Джеррі. – Але не думаю, що стану від цього менш щасливим.»