|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Доктор Бладмані, або Як ми жили після бомби. Філіп Кіндред Дік
Артикул
AI-000861-t
В наявності
Нове
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
Дехто навіть стверджував, ніби за повоєнні роки коти виробили власну мову. Ночами люди частенько чули, як вони перем’явкуються між собою в темряві, видаючи серії неприродних уривчастих хрипких звуків, зовсім не схожих на звичні котячі рулади. Крім того, коти почали збиратися в невеликі зграї та — це вже принаймні було відомо цілком точно — запасали їжу про запас. Саме ці запаси їжі, ретельно сховані й дбайливо збережені, якраз і стривожили людей, причому значно більше, ніж нова манера спілкування котів. Хай там як, коти, як і щури та собаки, були вкрай небезпечні. Вони частенько вбивали й поїдали малих дітей, принаймні такі чутки ходили повсюди. І, звісно, за будь-якої нагоди їх у відповідь теж ловили й поїдали. Зокрема, собаки, фаршировані рисом, вважалися справжнім делікатесом. У невеликій місцевій берклійській газетці «Триб’юн», що виходила раз на тиждень, із номера в номер друкували рецепти собачого супу, собачого рагу й навіть собачого пудингу
Життя добре саме по собі, і це одна з форм його прояву. Тут немає нічого особливо хворобливого, жорстокого, немає жодного страждання. Насправді реальні лише ніжність і турбота.
Я ніколи більше його не побачу, знала вона. Сан-Франциско більше немає, усе скінчено. Сьогодні.
У моєму суспільстві ніхто не думав про смерть. Середовище, у якому я народився й виріс, не давало пояснення цьому феномену. Людина просто живе. І поводиться так, ніби безсмертна.
А який тепер матиму вигляд я? — питав себе Стюарт, сидячи нагорі в офісі й переглядаючи свій журнал обліку продажів. Я маю на увазі, думав він, якщо фок працюватиме тут... це практично зробить мене радіаційним виродком, наче я не кольоровий, а просто дістав радіаційний опік першого ступеня.
550 грн
В наявності
Новий відгук або коментар