|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Дорожні знаки. Роджер Джозеф Желязни
Артикул
AI-000915-t
В наявності
Нове
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
Квік похитав головою. Потім закурив. — У житті не чув такої дурної історії.
— Ми вийшли на рівне місце, але зарості стали густішими. Проте мені вдалося відшукати стежку, і ми рушили по ній уперед. Приблизно хвилин через двадцять листя порідшало, а стежка повела нас кудись униз. Досить швидко стежка загубилася серед низького чагарнику й сухої трави. Але я знав, куди треба йти — краще, ніж раніше, бо сила поклику продовжувала наростати. Я повернув праворуч, туди, де ґрунт був піщаним. Нарешті ми підійшли до пагорба й зійшли на нього. Тепер ми бачили море — за дві милі від нас — зелене, іскристе в сонячних променях.
– Власне… Лічильник клацнув, Ренді видавив ще трохи, витяг наконечник крана й загвинтив кришку. – Ти сказала В-16. Як я зрозумів, це Шістнадцяте століття? – Так. Більшість тих, хто виїжджає Дорогою за межі свого сектора, незабаром освоюють своєрідний торговий жаргон — дорожнє лінго. Це на кшталт йоруба, малінке чи хауса в Африці — синтетичне й відоме скрізь. Ренді підняв кришечку ящичка, витяг Листя. – Ти не могла б навчити мене цієї мови, поки їхатимемо? — попросив він. — Я завжди цікавився мовами, а ця, схоже, може стати в пригоді. – З радістю. Вони сіли в машину.
Не знаю, чи існують паралельні світи майбутнього, але до мого часу, з якого я прибув, ведуть кілька варіантів минулого. Не всі вони доступні. Коли бічною Дорогою ніхто не їздить, вона заростає. Хіба ти не знаєш, що час — це супермагістраль із безліччю в'їздів і бічних відгалужень. До того ж, схеми Доріг постійно змінюються, і тільки дуже небагатьом відомо, як відшукати потрібний в'їзд…
— Це... дракони Белквініта... ти думаєш, що вони... тобто ти... загалом, хто б там не був... побудували Дорогу? — Не зовсім "побудували". Радше зібрали, або склали, як саме покажчик у книзі. — І ми з тобою зараз їдемо по абстракції чи по мрії?
500 грн
В наявності
Новий відгук або коментар