« 💬 Цитати з книги
«Людина варта стільки, скільки вона сама себе цінує.»
↳ Показати ще цитати
«А я хоч і грішник, та без спраги не пию. Коли я, Господи благослови, починаю, її ще може й не бути, але потім вона приходить сама, — я її тільки випереджаю, розумієш? Я пию під майбутню спрагу. Ось чому я пию вічно. Вічне життя для мене у вині, вино — ось моє вічне життя.»
«— На приступочку пісочок. — Що таке? — спитали вони. — Відкусіть лайна кусочок, — відповів він. *** — А ось тепер скажіть, — продовжував Гаргантюа, — якого кольору хвіст сукні в моєї матері? — Про хвіст я нічого не можу сказати, — відповів конюший. — Сам признався, що ти прохвіст, — підхопив Гаргантюа. — Як так? — спитав конюший. — Так чи не так, суй собі в ніс паклю, — відповів Гаргантюа. — Хто занадто багато такає, тому пташечка в ротик какає.»
«— Святі угодники! — вигукнули ті двоє. — Ось тобі раз! Чого ж ти, мій милий, дурака валяв? — Та невже я когось з вас валяв? — спитав Гаргантюа.»
«Нехай книга буде в наші дні забута, - Пиши: її зрозуміють віки інші.»
»