|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Ґолд, або Не гірший за золото. Джозеф Геллер
Коли йдеться про багатих політиків, правосуддя не сліпне, а дивиться в інший бік.
Країна більше нічого не могла запропонувати ні своїм забутим старим, ні своїм незворушним юнакам. Голд знав і дещо інше, про що не здогадувалися інші, але розповідати про це не збирався: він знав, що в межах наявних сьогодні систем влади й закону більше нічого не можна зробити, щоб знизити зростання злочинності, зменшити бідність, поліпшити економіку або побороти загальні лінощі й недбалість, і коли він потрапить до Вашингтона, то й намагатися не буде займатися цим. Чому він має бути винятком? А як фахівець із соціальної еволюції він знав і дещо інше, про що, можливо, розповість коли-небудь у своїй праці «Усе, що змінюється, усе на гірше», якщо тільки знайде час написати її; Голд знав, що коли хаос починає маскуватися під порядок, цивілізація вступає в найвищу й передостанню стадію свого розвитку, і ще він знав – ми туди вже прийшли.
У чому ж суть прогресу? – запитував він себе. За днів його молодості навколо було багато бідних, а багатих він вважав своїми ворогами. Багаті так і залишилися на своєму місці, але тепер його ворогами були й бідні.
Запам'ятайте, мій друже, поки ще молоді, учення краще за срібло й золото. Срібло й золото прийдуть і підуть, плоди учення ніколи не пропадуть. Кожен сам золотоковаль свого щастя.
Справжня чесність не потребує вибачень.