|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Істина. Еміль Едуар Шарль Антуан Золя
— Плачте, плачте, мій друже! — вигукнув він. — Сталася найбільша несправедливість нашого часу!
Але яка ж це застаріла ідея — використовувати людську енергію тільки для воєнних цілей! Це ще могло мати місце в ті далекі часи, коли мечем вирішувалися всі суперечки між народами, між монархом і підданими. І якщо нині народи ще займають оборонну позицію і загрожують один одному, в атмосфері безумної тривоги, що охопила всіх, наче перед кінцем світу, хто насмілиться сказати, що перемога дістанеться найвойовничішим? Навпаки, кожному ясно, що герой завтрашнього дня переможе на ниві економіки, перетворюючи працю, даруючи людству справедливість і щастя.
Його дратували також чотири картини на стінах у неймовірно яскравих фарбах: свята Женев'єва, що рятує Париж від гунів, Жанна д'Арк, що слухає небесні голоси, святий Людовік, що зцілює хворих, і Наполеон, що об'їжджає верхи поле битви. Постійно возвеличуються диво й насильство, релігійний обман і військний свавілля, і мізки майбутніх громадян засмічуються отруйним насінням!
Він відчував біль і сором і не міг позбутися цього почуття, наче сам брав участь у злочині. Його нестримно тягнуло до істини, він мусив її відстояти всупереч усьому, внушити її всім; якою катуванням було бачити, як торжествує брехня, і відчувати всю неможливість боротися з нею, розтоптати її й проголосити на весь голос так пристрасно жадану істину!
Я виходжу з ідеї, що якщо поступ людства йде повільно, то причина в тому, що більшість людей не має достатніх знань. Отже, в основі всього лежить освіта. Знати, і передусім знати істину — це дозволило б здійснити швидкий поступ, забезпечило б загальне щастя.