|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Концерт бароко. Алехо Карпентьєр-і-Вальмонт
Артикул
AI-004137-m
В наявності
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
Сіра вода й туманне небо, попри таку м'яку зиму; сірі хмари, що відливають сепією, коли відбиваються вони внизу, у колиханні широких, м'яких, округлих хвиль — повільному, плавному, — а хвилі то розбігаються, то стикаються, повертаючись від одного берега до іншого; немов розмита акварель, розпливаються контури церков і палаців; вогкість легким шаром ряски зеленіє на широких сходах, на пристанях, вологими відблисками миготить на кам'яних плитах площ, брудними плямами проступає на стінах, які лижуть безшумні язички води; розпливчастість, приглушеність, жовті вогні, похмура пліснява під арками мостів, перекинутих через тихі канали; неясні обриси кипарисів… І ось серед усієї цієї сірості, присмеркових опалових переливів, блідої сангіни, димчасто-блакитної пастелі вибухнув карнавал, великий карнавал у день богоявлення, вибухнув і заграв усіма кольорами: апельсиново-жовтим, мандариново-жовтим, канарково-жовтим, жаб'ячо-зеленим, гранатово-червоним, малиново-червоним, червоним, наче лак китайської скриньки; замиготіли костюми в клітинку — індиго із шафраном — і смугасті, як карамель; банти й кокарди, ковпаки й плюмажі; яскраво переливалися шовки, атлас, стрічки в незліченному натовпі веселунів і ряджених; а цимбали, тріскачки, барабани, тамбурини й корнети гримнули так оглушливо, що голуби в усьому місті злетіли одночасно й, чорною хмарою закривши на мить небосхил, ринули до далеких берегів. Раптом, долучаючись до кольорової симфонії прапорів і вимпелів, спалахнули ліхтарі й розпізнавальні вогні на військових суднах, фрегатах, галерах, торгових баркасах, рибальських шхунах, де кожен моряк був у маскарадному костюмі, і з'явився схожий на плавучу галерею, весь оббитий різнокаліберними дошками й бондарними клепками, напівзруйнований, але все ще блискучий і пишний останній «буцентавр» [17] Найяснішої Республіки, витягнутий у день святкування з-під свого навісу, щоб осяяти місто іскрами, ракетами й бенгальськими вогнями феєрверку, увінчаного вогненними колесами й кулями… І відразу всі змінили свій вигляд. Застиглі білі маски, усі однакові, закривали обличчя знатних панів — від крисів капелюха з лакованою облямівкою до коміра камзола; з-під темних оксамитових масок видно було лише усміхнені губи переодягнених дам. Зате народ — моряки, торговці зеленню, пончиками й рибою, солдати, писарі, веслярі, суддівські — пізнав повне перевтілення: гладка й зморшкувата шкіра, гримаса обдуреного, нетерпіння ошуканця, хтивість розпусника — усе сховалося під розфарбованими картонними личинами монголів, мерців, короля-оленя або під масками з червоним носом, розпатланими вусами й бородою чи козлиними рогами. Дами з товариства, змінивши голос, вимовляли всі непристойності й безсоромні слівця, що стільки місяців тримали в умі, а поруч жінкоподібні юнаки, вбравшись грецькими богинями або надягнувши чорні іспанські спідниці, тонкими голосками робили чоловікам спокусливі пропозиції, і не завжди марно. Усі говорили, кричали, співали, вихваляли, ганьбили, пропонували, лестили, натякали, змінюючи звичайний свій голос; натовп кишів навколо театру маріонеток, балагану комедіантів, кафедри астролога, лотків торговця приворотним зіллям і ліками від болю під ложечкою або старечого нетримання сечі. Тепер цілих сорок днів усі крамниці будуть відкриті до півночі, не кажучи вже про ті, що не зачиняться ні вдень, ні вночі; невтомно танцюватимуть мавпочки шарманщиків; гойдатися на гойдалках учені папуги у своїх філігранних клітках; перебігати над площею по натягнутих дротах канатохідці; займатися своєю справою віщуни, ворожки на картах, жебраки, повії, єдині жінки з відкритим обличчям, — ці чесно показують себе, адже кожен хоче знати, кого, у разі якщо домовиться, поведе він із собою до сусіднього готелю, раз уже всі навколо тільки й прагнуть приховати свою справжню особистість, вік, наміри й зовнішність. Відбиваючи вогні ілюмінації, засяяли всі води міста, великі й малі канали, і здавалося, ніби в їхній глибині переливається тремтливе світло затонулих ліхтарів.
Надто багато ще на світі «юнаків, які пізнають насолоду в зляганні з неохололими трупами красивих жінок» (Лотреамон), не усвідомлюючи, що світ чудесного відкрився б їм у зляганні з живими.
Але що таке вся історія Латинської Америки, як не хроніка реального світу чудес?
– Завжди я чую про Кінець Часів. Чи не краще говорити про Початок Часів? – Воно почнеться в день воскресіння мертвих, – сказав мексиканець. – Немає в мене часу чекати стільки часу, – сказав негр.
Ті, у кого є срібло, не люблять революцій...
200 грн
В наявності
Новий відгук або коментар