|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Коротке правління Піпіна IV. Джон Ернст Стейнбек
У собі гріх розгледіти важко. Ось в інших — легше легкого. Сам себе завжди виправдовуєш необхідністю або благими намірами.
За часів моїх предків питання спадкування вирішувалися шляхетно: за допомогою отрути, кинджала або зашморгу в сильних і спритних руках душителя.
У теплий, сонячний день обов'язково знайдеться сусід, який, зітхнувши, скаже вам, що завтра, мабуть, піде дощ. Вогкою, сльотавою зимою кожен вірить, що літо неодмінно виявиться спекотним і сухим. А будь-який фермер, поглянувши на надзвичайно рясний урожай, неодмінно поскаржиться на те, що ринок буде затоварений і продати нічого не вдасться. Так уже влаштована людська натура: ми не довіряємо своєму щастю. У погані часи нам не до скарг: ми зайняті виживанням. Виживати ми вміємо найкраще, еволюція чудово екіпірувала нас для виживання. А ось проти щастя ми безсилі. Спершу воно нас спантеличує, потім лякає, злить і, зрештою, доводить до ручки.
Але благі наміри бувають двох видів. Перший — це пристрасть покращувати й виправляти. А другий — бажання завдавати якомога менше клопоту.
— Я пришлю ще вина. Я вам винен. — Як це? — Ви мені відкрили очі. Гільйотину теж треба заслужити. Щоб заслужити гільйотину — або розп'яття, — треба бути або розбійником, або… Дякую вам, людино, яка витягує з бруду.