|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Котячий стіл. Майкл Ондатже
У кожного з нас є в серці старий вузол, який хочеться послабити й розв'язати.
Важливі й цікаві речі, як правило, відбуваються таємно й далеко від можновладців.
Ми всі подорослішали, ще не ставши дорослими.
Розумієте, там, де зосереджена влада, перемогу здобуває не той, хто бере гору над суперником, а той, хто спроможний не дозволити ворогові — або ворожині — досягти бажаного.
У мене колись був друг, серце якого «зсунулося» після того, як він отримав душевну травму й відмовився це визнавати. Тільки через кілька років, на огляді в лікаря з приводу якогось іншого нездужання, і було виявлено цей фізичний нюанс. Коли він розповів мені про це, я замислився: а адже, мабуть, у багатьох із нас є цей серцевий зсув, інший нахил, міліметр або навіть менше від початкового положення, невідоме нам переміщення. В Емілі. У мене. Мабуть, навіть у Кассія. Як так вийшло, що відтоді почуття наші ніби дивляться під кутом, замість того щоб дивитися оточуючим в обличчя, а результат — повна відстороненість, у деяких випадках просто холоднокровна самодостатність, згубна для нас самих? Чи не через це ми, нічого до кінця не зрозумівши, так і залишилися сидіти за «котячим столом», усе озираючись і озираючись назад, вишукуючи навіть тепер, у поважному віці, тих, з ким ми тоді подорожували, хто сформував нас нинішніх?