|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Крига і полум’я. Рей Дуглас Бредбері
Артикул
AI-000816-m
В наявності
Нове
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
— Я вірю в речі, зроблені працею, а все навколо показує, скільки тут зроблено. Тут є вулиці, і будинки, і книжки, певно, є, і широкі канали, вежі з годинниками, стайні — ну, хай не для коней, але все-таки для якихось свійських тварин, скажімо, навіть із дванадцятьма ногами, звідки нам знати? Куди не глянь, усюди речі й споруди, якими користувалися. До них торкалися, їх уживали багато століть. Запитайте мене, чи вірю я в душу речей, вкладену в них тими, хто ними користувався, — я скажу так. А вони тут, навколо нас, — речі, у яких було своє призначення. Гори, у яких були свої імена. Користуючись цими речами, ми завжди, неминуче будемо почуватися ніяково. І назви гір звучатимуть для нас якось не так — ми їх охрестимо, а старі-то назви нікуди не поділися, існують десь у часі, для когось тутешні гори, уявлення про них були пов'язані саме з тими назвами. Назви, які ми дамо каналам, містам, вершинам, скотяться з них як з гуски вода. Ми можемо скільки завгодно стикатися з Марсом — справжнього спілкування ніколи не буде. Зрештою це доведе нас до шаленства, і знаєте, що ми зробимо з Марсом? Ми його випатраємо, здеремо з нього шкуру й перекроїмо її на свій смак. — Ми не зруйнуємо Марс, — сказав капітан. — Він надто великий і величний. — Ви впевнені? У нас, землян, є дар руйнувати велике й прекрасне. Якщо ми не відкрили сосисочну в Єгипті серед руїн Карнакського храму, то лише тому, що вони лежать на відшибі й там не розгорнеш комерції. Але Єгипет усього лиш клаптик нашої планети. А тут — тут усе давнина, усе несхоже, і ми десь тут оселимося й почнемо паскудити цей світ. Оцей канал назвемо на честь Рокфеллера, цю гору назвемо горою короля Георга, і море буде морем Дюпона, там он будуть міста Рузвельт, Лінкольн і Кулідж, але це все буде неправильно, бо в кожного місця вже є своє, власне ім'я.
Тварина не допитується, в чому сенс буття. Вона живе. Живе заради життя. Для неї відповідь укладена в самому житті, в ньому й радість, і насолода. ... На Марсі теж була пора, коли в Людині стало забагато від людини й замало від тварини. Але люди Марса зрозуміли: щоб вижити, треба перестати допитуватися, в чому сенс життя. Життя саме по собі є відповідь. Мета життя в тому, щоб відтворювати життя й якнайкраще його влаштувати.
А насправді: чим пахне Час? Пилом, годинниками, людиною. А якщо замислитися, який він — Час — то є на слух? Він ніби вода, що струменить у темній печері, ніби голоси, що кличуть, ніби шурхіт землі, що сиплеться на кришку порожньої скрині, ніби дощ. Підемо ще далі, запитаймо, як виглядає Час? Він точно сніг, безшумно летючий у чорний колодязь, або старовинний німий фільм, у якому сто мільярдів облич, як новорічні кулі, падають униз, падають у ніщо. Ось чим пахне Час і ось який він на вигляд і на слух.
...щоб вижити, треба перестати допитуватися, в чому сенс життя. Життя саме по собі й є відповідь.
Ніби мене двоє діб тримали під зливою без парасольки й плаща. Я наскрізь, до кісток просякнутий враженнями...
200 грн
В наявності
Новий відгук або коментар