Люди як боги, М'яка обкладинка, російською

«Там, де є брехня, не може бути свободи.»

«А дійсно ж достатньо зрозуміти, щоб простити? Ця приказка ніколи не вселяла мені довіри.»

«Свідомість цих землян спотворена страхами й забороною, і хоча вони вже смутно відчувають, що можуть керувати своєю всесвітом, така думка надто жахлива, щоб вони наважилися в неї повірити. Вони шоруються від неї. Вони й досі хочуть вірити, як вірили їхні батьки, що хтось керує їхнім всесвітом, і керує краще, ніж здатні це робити вони самі. Адже в такому разі вони отримують свободу будь-якими засобами досягати своїх дрібних, своекорисних цілей. Покладіть світ на вибір бога, кричать вони, або на вибір конкуренції.»

«Усі люди смертні. Багато хто вмер тією смертю, якою вмре й він: у дивній та незвичайній обстановці, заблудившись у темній печері, висаджені на необитаний остріб, затеривши себе в австралійських зарослях, кинуті в тюрму й залишені там умирати. Хорошо вмерти без важких мук, без образ! Він подумав про незліченну кількість людей, розіпнутих на хресті в Стародавньому Римі... скільки їх було, воїнів Спартака, розіпнутих уздовж Аппіївої дороги — вісім тисяч чи десять? Він згадав про негрів, підвішених на ланцюгах і залишених умирати з голоду, про нескінченну різноманітність таких смертей. Усе це потрясло його уяву, але в думках вони страшніші, ніж у дійсності... Трохи більше мук, трохи менше — бог ж не буде марнувати даремно зайві страждання. Хрест, колесо, електричний стілець чи ліжко в лікарні — сутність одна: людина мертва, і з нею покінчено.»