|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Лотта у Веймарі. Пауль Томас Манн
Християнство - це туга за нескінченним.
Мені здається, що Господь створив нас, дарував нам життя не для того, щоб ми від нього відмовлялися, повністю розчиняли його в іншому, нехай нескінченно коханому й великому. Треба жити власним життям – не себелюбним і таким, що розглядає всіх інших як засіб, але також і не самозреченим, а самостійним, таким, що розумно розподіляє обов’язки між іншими й самим собою. Хіба я не маю рації? Життя лише для інших не на користь нашій душі, ні навіть нашій доброті й лагідності.
Життя, віддане обов’язку й служінню іншим, породжує в людині відому черствість і не сприяє товариськості.
Але ж плоди приносить лише час. Час треба мати! Час – дар, непомітний і добрий, якщо його шануєш і старанно заповнюєш; він творить у тиші, він будить демонів…
Адже, правду кажучи, ви, пані раднице, належите до людей, чиєї сутності не зачіпає час, не змінюють роки або, я скажу простіше – крізь ваш зрілий вигляд ясно проглядає лик юності. Я не збираюся запевняти вас, що ви виглядаєте як молода дівчина, але не потрібна друга пара очей, щоб крізь гідність матрони прозріти юне створіння, майже школярку, якою ви колись були.