Мадам Дортея. Сіґрід Унсет

... Вона майже не дивилася в дзеркало, щоб дізнатися, який має вигляд. Вона дивилася в очі чоловіка й знала, що для нього вона, як і раніше, красива.

Той, хто змушений постійно придушувати свої природні бажання заради того, щоб чинити правильно, легко може піддатися спокусі бути задоволеним собою, — а чим же ще йому, бідоласі, й бути задоволеним?

Якби люди не лякали себе власними фантазіями, вони позбулися б багатьох страждань. Але саме цього вони й не хотіли, вони ніби насолоджувалися, спонукаючи себе тремтіти від жаху.

Бо кожне пророцтво - це отрута! Яким би тяжким не було горе, але в міру того, як збільшувалася ноша, збільшувалися й сили людини, її здатність нести цю ношу. Якщо людина ясно бачила свій шлях і зустрічала нещастя з відкритими очима, то розум допомагав їй зберегти розсудок. Однак варто було їй повірити, ніби її долею керують таємні й недоступні поясненню сили, почати шукати прихований сенс у цій непроникній темряві, і її життя ставало остаточно нестерпним! Темрява - це завжди зло, вона робить людину невпевненою, боязкою, нерішучою, слабкою...

Дортея сподівалася, що з її обличчя нічого не було помітно. Адже вона й раніше знала, що на світі не так уже й багато істинно шляхетних і піднесених натур. Їй жилося легко відтоді, як вона вийшла заміж за Йоргена. Усе просто, доки чеснота, обов'язок і бажання не суперечать одне одному. Тепер вона відчувала, що в її душі виникають нешляхетні пориви, пориви, які слід було придушувати, щоб чинити так, як слід.

Автор

Сіґрід Унсет

Видавництво

451°

Палітурка

Тверда палітурка

Сторінок

344

Рік видання

2026

Мова

Російська

Формат

А5

Папір

Офсетна

Колірність

Чорно-білий

Країна автора

Норвегія