Майтреї, М'яка обкладинка, російською

«Я ще раз упевнювався, що визначення «примітивні», «прості», «наївні» більше підходять для нас, дітей цивілізації, а кожен з цих людей, яких я полюбив так, що захотів стати одним із них, містить у собі цілу міфологію, недоступну нашому розумінню, вони-то й є душами глибокими й багатими, складними й непостижимими.»

«Не знаю, чи моя любов до Майтрейї, чи взагалі переоцінка цінностей вплинули на мене, але я почав розмірковувати про перехід до індуїзму. Тоді б між нами уже не було перешкод. Я міркував так: якщо правда те, що всі релігії добрі, що один і той самий Бог виявляє себе в кожній із них, то чому я не можу перейти у віру Майтрейї? Я відрікаюся від своєї віри не зі страху й не з користі, а тому, що любов спонукає мене на це випробування. Якщо мертва догма може перекрити шлях живій любові, що варта така любов? Якщо я переконаний, що істина розділена порівну між усіма релігіями, то чому я не втілюю своє переконання у вчинках? Нині вам будь-який місіонер, який крочить у ногу з часом, скаже: всі релігії рівні. Та яка користь від слів? Я хочу довести сам собі, що індуїзм нітрохи не гірший за християнство, якщо людина справді вірить у Бога. А якщо не вірить, тоді їй не допоможе ні те ні те.»

«Nazutra po rishuvalnomu svidanniu meni zazvychay prykhodytsia napruhaty vyiavlennia. Ya nikoly ne znayu, shcho dumaie pro mene moya divchyna, choho vid mene chekaye i yakyy ton vzyaty. A tomu kozhne rukhy daietsya meni z trudom, ya pochynayu shtos bormotaty, vyznyatysya, v zahalni, vyhlyadayu bolvan bolvanoм.»

«Пізніше я взагалі почав думати, чи не існує інших способів оволодіння, більш витончених і неявних, ніж загальноприйняті, оволодіння таємне — через слово, жарт, дотик, — коли жінка вся віддається чиїйсь тілесності або духові й її беруть усю — так, як ми ніколи не зможемо її взяти, навіть у найнедвозначніші й найбурхливіші миті любові.»