Мигдаль. Сон Вонпхьон

Немає людини, яку не можна врятувати. Є люди, яких не стали рятувати.

Виявилося, що мовчання й справді золото. Якщо ти мовчиш, коли слід було б гніватися, це сприймається як витримка. Якщо ти мовчиш, коли можна б і посміятися, — як серйозність, а якщо мовчиш, коли треба плакати, — як сила волі.

Як казала бабуся, книгарня — це місце, густо населене тисячами або навіть десятками тисяч письменників, і живих, і мертвих, що тісняться на книжкових полицях. Але самі по собі ці книжки мовчать. Вони мертві доти, доки хтось не розкриє їх і не почне читати. І тоді вони поділяться своїми історіями: тихим голосом, не поспішаючи і рівно в тій мірі, в якій ти сам захочеш.

... якщо говоритимеш надто щиро, це може зачепити співрозмовника.

Виходить, якщо біда десь далеко, на неї можна заплющити очі, бо все одно нічого не вдієш. А якщо близько, то ніхто нічого не робить, бо страшно. У більшості людей саме так: переживають, але нічого не роблять; можуть поспівчувати, але відразу про це забувають. Висновок, який я зробив, — це все не по-справжньому. І я так жити не хотів.

Автор

Сон Вонпхьон

Видавництво

451°

Палітурка

Тверда палітурка

Сторінок

256

Рік видання

2026

Мова

Російська

Формат

А5

Папір

Офсетна

Колірність

Чорно-білий

Країна автора

Південна Корея