Мистецтво перемагати в суперечках. Думки, М'яка обкладинка, російською

«Уже самий вид жіночої фігури показує, що вона не призначена для занадто великої роботи ні духовної, ні тілесної. Вона виконує обов'язок життя не дійсним, а страдальним образом: муками пологів, турботами про дітей, підпорядкованістю чоловікові, для якого вона повинна бути терпеливою й ободрюючою подругою. Вона не створена для вищих страждань, радостей і могутнього прояву сил; життя її повинне протікати спокійніше, незначніше й м'якше, ніж життя чоловіка, не ставши, по суті, від цього щасливішою чи нещаснішою.»

«Жінки вже тому схильні (пристосовані) до плекання й виховання нашого першого дитинства, що вони самі дитячі, вздорні й близорукі, одним словом, все життя являють собою великих дітей: род проміжної сходинки між дитиною й чоловіком, який і є власне людиною. Варто лише поглянути на дівчину, як вона цілими днями лепече, співає й танцює з дитиною, й уявити собі, що на її місці, при всьому доброму бажанні, міг би зробити чоловік?»

«При створенні дівчат природа билася на те, що в драматургічному смислі називається трискучим ефектом. Вона з надлишком забезпечила їх на кілька років красою, привабливістю й пишністю на рахунок усього решти їхнього життя саме затим, щоб вони протягом цих років могли такою мірою оволодіти уявою чоловіка, щоб він, захоплений, чесно взяв на себе, в тій чи іншій формі, турботу про їхнє подальше життя, до якого кроку спонукати його просте здоровий розум не представляє достатньо надійних гарантій. Тому природа забезпечила жінку, як і будь-яку іншу істоту її статі, зброєю й знаряддями, які їй необхідні для забезпечення її існування, і на той час, коли вони їй необхідні, причому вона вчинила зі своєю звичайною бережливістю. Як самиця мурахи після запліднення позбавляється ненужних більше (а щодо догляду за яйцями навіть небезпечних) крил, так і жінка після двох-трьох пологів у більшості випадків втрачає свою красу, ймовірно, з тієї ж самої причини.»

«Читати – значить думати чужою головою замість своєї власної. Але для самостійного мислення, яке прагне виробитися в щось ціле, в деяку, хоча б і не строго завершену систему, ніщо не може бути вреднішим, як занадто сильний приток посередством читання чужих думок, тому що вони, належачи окремо різним умам, іншій системі, носячи іншу забарвлення, ніколи самі не зольються в одне ціле й не дадуть єдності мислення, знання, світогляду й переконання, а, скоріше, утворюють у голові легке вавилонське змішання мов і позбавляють переповнену ними думку всякого ясного погляду й таким чином майже її розладнують.»

«Учені – це ті, які начитались книг; але мислителі, геніїв, просвітителі світу й рушії людства – це ті, які читали безпосередньо в книзі всесвіту.»

«Мислити будуть дуже мало людей, а свою думку хочуть мати абсолютно всі.»