|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Наші друзі з Фролікса-8. Філіп Кіндред Дік
Артикул
AI-000870-t
В наявності
Нове
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
Пусти – я маю йти туди, де хвилями нарциси, лілії, де бідний фавн лежить під сонною землею – увінчаний вік його, – але там усе ввижається мені: виходить він у росі купатися вранці й розчиняється, мов дим, пронизаний моїм співом».
Покоління за поколінням видирається вгору драбиною, – думав він. Підступні інтриги старих жінок, таємні амбіції й прагнення батьків проштовхнути свого нащадка ще на одну сходинку вгору. Втома, виснаження, могила".
Міра людини – не в її інтелекті. Вона й не в тому, як високо вона видерлася в цьому потворному суспільстві службовими сходами. Міра людини полягає ось у чому: як швидко вона може відгукнутися на заклик свого ближнього про допомогу? І яку частку себе зможе вона віддати?
Дехто навіть стверджував, ніби за повоєнні роки кішки виробили власну мову. Ночами люди частенько чули, як вони перемявкуються одна з одною в темряві, видаючи серії неприродних уривчастих хрипких звуків, зовсім не схожих на звичні котячі рулади. Крім того, коти почали збиратися в невеликі зграї і — ось це вже, в усякому разі, було відомо цілком точно — запасали їжу про запас. Саме ці запаси їжі, ретельно сховані й акуратно збережені, якраз і стривожили людей, причому набагато більше, ніж нова манера спілкування кішок. Хай там як, кішки, так само як щури й собаки, були вкрай небезпечні. Вони частенько вбивали й поїдали маленьких дітей, принаймні такі чутки ходили повсюдно. І, звісно, за будь-якої слушної нагоди їх у помсту теж ловили й поїдали. Зокрема, собаки, фаршировані рисом, вважалися справжнім делікатесом. У невеликій берклійській місцевій газетці «Трибюн», що виходила раз на тиждень, з номера в номер публікувалися рецепти собачого супу, собачого рагу, і навіть собачого пудингу
І там стояла вона, в очах ненависть і страх, як у загнаного в пастку хижака… «Яструбині очі, – подумав Грем, – у які краще ніколи не зазирати. Я ще раніше це дізнався, – міркував він, – ніколи не зазирай в очі яструба чи орла. Бо тоді ти вже не зможеш забути ту ненависть, яку там побачив… і ту пристрасну, ненаситну потребу у свободі, потребу літати. І – Боже мій – ці величезні висоти. Ці смертоносні кидки на здобич – кролика, охопленого панічним жахом, – такі ми, решта.
800 грн
В наявності
Новий відгук або коментар