|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Палаюча земля. Бернард Корнвелл
Якою ж збоченою має бути віра, щоб перетворити насолоди на гріх? Старі боги, хоч вони ніколи не відмовляли нам у насолодах, нині в'януть. Люди кидають їх, віддаючи перевагу бичу й вуздечці християнського розіп'ятого Бога.
Я помітив у християн одну дивну особливість: вони заявляють, що наші боги не мають жодної сили, проте бояться прокльонів, зроблених іменем цих богів.
Ми ні в чому не можемо бути певні, окрім нашої зброї та нашої смерті.
Деякі клятви приносяться з любові, і цих клятв ми не можемо порушити.
— Наші боги вважають за краще бенкетувати. Вони живуть, Утреде. Вони живуть, сміються й насолоджуються, а що робить їхній бог? Він хандрить, він мститься, він хмуриться, він плете інтриги. Він — темний і самотній бог, Утреде, і наші боги не звертають на нього уваги. Вони помиляються.