Перша людина. Альбер Камю

Так званий скептицизм нових поколінь — брехня. Відколи чесну людину, що відмовляється вірити брехунові, називають скептиком?

(...) Щедрість завжди легше дається тому, у кого нічого немає. Мало хто залишається марнотратним, отримавши для цього можливість.

Пам'ять у бідняків узагалі не така багата, як у людей заможних, у них менше віх у просторі, оскільки вони рідко покидають місця, де живуть, менше віх у часі, бо життя в них тече сіро й одноманітно. Існує, звісно, пам'ять серця, яка вважається найнадійнішою, але серце зношується від праці й горя і під тягарем втоми стає забудькуватим. Втрачений час не зникає безслідно тільки в багатих. У бідних він залишає лише розмиті сліди на шляху до смерті. До того ж, щоб винести це життя, краще поменше згадувати, триматися течії днів, година за годиною...

Бо таков закон людської натури, що покарання одного доставляє задоволення іншим

Ці дивні націоналісти оспорювали в інших народів не світове панування і не багатство, а право на рабство. Праця була тут не громадянською чеснотою, а необхідністю, яка, даючи можливість жити, наближала смерть.

Автор

Альбер Камю

Видавництво

451°

Палітурка

Тверда палітурка

Сторінок

320

Рік видання

2026

Мова

Російська

Формат

А5

Папір

Офсетна

Колірність

Чорно-білий

Країна автора

Франція