|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Погляд із навітряного боку. Ієн Мензіс Бенкс
Вони просто проводять так час. І тільки проводять. Наприклад, проводять час, подорожуючи. Час висить на них надто важким тягарем, бо в них немає жодного контексту, жодної вищої мети в житті. Вони все сподіваються, що в інших місцях знайдуть щось, що дасть їм задоволення, тобто повноту життя, на яку вони заслужили, – і ніколи й ніде цього не знаходять. Ні в чому, – Циллер зовсім насупився й люто почав вибивати люльку об долоню. – Якась вічна подорож у марній надії. І перманентне розчарування. Решта, трохи менше зациклені на собі, просто вважають, ніби подорож сама по собі передбачає якщо не задоволення, то звільнення від відчуття, ніби це задоволення неодмінно має бути присутнім у цьому світі.
У супі життя вистачає солі, не треба розбавляти його сльозами
— Мабуть, важко обходитися без зручної відмовки про виконання чужих наказів. — Ну, це завжди або самообман, або визнання низьких мотивів, або симптом відставання в цивілізаційному розвитку
Шлях до вершини, а не краєвид із вершини – ось що є досягненням
— Одного разу хтось вигадав спосіб, який нібито дозволяє обійти захисні системи Контакту. — Застосувати серійні номери замість дурнуватих імен кораблів?