|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Пробудження чаклуна. Генрі Кеннет Балмер
— Ми повинні, так чи інакше, дістатися до Ес-Самайя, — рішуче оголосив я. — У мене народилася цікава теорія щодо Звіра Часу. Думається мені, що він — напівідіот. Адже, напевно, кожен одуріє, просидівши під замком сім тисяч років.
Спритність, з якою Бреннан зумів заінтригувати слухачів своєю розповіддю, захоплювала мене. Побудуй він оповідь у псевдобіблійному стилі, сплети якусь казочку або жахливу історію, я був би менш схильний повірити йому. Цікаво, що основний вантаж інформації містився не в тому, що він казав, а в тому, як він казав.
- Усе це просто дивовижно, — сказав я. — Надто прекрасно, щоб бути правдою, вам не здається?
Я кивнув йому, здогадуючись, що після багатотрудних пошуків, які привели нарешті до бажаного результату, Бреннан вагається — чи йти далі. Така ірраціональність людської природи. Сам процес пошуку завжди цікавіший, ніж його результат.
Мені знову довелося відзначити дивовижну особливість людської психології: непробивна переконаність у власному безсмерті — ми всі поділяли її, незалежно від особистих вірувань кожного. Адже Звір Часу вже не раз посилав своїх монстрів убивати нас; а ми, як і раніше, впевнено говорили про завтрашній день, вважаючи, що «завтра» обов'язково настане.