Реальне і надреальне, М'яка обкладинка, російською

«Зміст особистого несвідомого сприймається як частина нашої власної психіки, але зміст колективного несвідомого для нас чужий, ніби він надходив звідкись ззовні.»

«Несвідоме сприймає, ставить цілі й мислить подібно до свідомого розуму. Ми розташовуємо достатніми свідченнями цього завдяки психопатології та дослідженням сновидінь. Лише в одному відношенні відзначається істотна різниця між свідомим і несвідомим функціюванням психіки: свідомість, при всій своїй зосередженості й інтенсивності, миттєва і навчається на постиженні моменту в безпосередньому полі уваги; крім того, їй з зрозумілих причин доступний лише матеріал, що відбиває суто індивідуальний досвід за кілька десятиліть. Більший обсяг «пам'яті» з'являється винятково штучними способами; зберігається він переважно завдяки друку на папері. Зовсім інакше обстоїть справа з несвідомим. Воно не є ні зосередженим, ні інтенсивним, воно тяжіє до смутності, гранично екстенсивне й може найпарадоксальнішим чином зіставляти різнорідні елементи. Також воно містить, крім неуявної множини сублімінальних вражень, знання, накопичені поколіннями предків, які самим своїм існуванням вносили внесок у диференціацію видів. Якби було можливо персоніфікувати несвідоме, ми змогли б уявити собі деякого колективного людське существо, що об'єднує риси обох статей, молоді й старості, народження й смерті, розташоване, завдяки володінню певним досвідом за період від одного до двох мільйонів років, практично безсмертям.»

«Принцип причинності стверджує, що зв'язок між причиною й наслідком носить обов'язковий характер. Принцип синхронічності говорить, що «значущe збігання» обумовлено одночасністю й значенням.»

«Людина є морально відповідальною істотою, яка добровільно чи мимоволі підпорядковується моралі, вигаданій нею самою.»