Розширений Всесвіт, Тверда палітурка, російською

«Він підійшов до одного з репортерів.»

« -- Візьмемо, наприклад, вас. Ваше прізвище Роджерс, чи не так? Чудово, Роджерс. Ви феномен простору-часу і маєте чотири виміри. За висотою ви трохи менше шести футів, за шириною близько двадцяти дюймів, а за товщиною десять дюймів. У часі позаду вас цей феномен простору-часу сягає приблизно тисяча дев'ятьсот п'ятого року, переріз якого ми бачимо ось тут під прямим кутом до осі часу з тією ж глибиною, як і в цей момент. "На далекому кінці перебуває немовля, яке несе запах кислого молока та вригається своїм сніданком на нагрудник. На другому кінці знаходиться, можливо, старець. Десь у вісімдесятих роках. Уявіть собі цей феномен простору-часу, якого ми називаємо Роджерсом, як довгого рожевого хробака, розтягнутого крізь роки. Ось тут, у тисяча дев'ятьсот тридцять дев'ятому році, він проходить повз нас і тягнеться далі. І переріз, який ми бачимо, виглядає одиничним дискретним тілом. Але це ілюзія. Цей рожевий хробак фізично тягнеться крізь усі ці роки. Власне кажучи, існує фізична безперервність усього людства, оскільки ці рожеві хробаки відгалужуються від інших рожевих хробаків. У цьому сенсі людство нагадує лозу, гілки якої переплітаються і дають нові відростки. І лише дивлячись на лозу в перерізі, ми можемо впасти в оман, ніби ці пагони -- дискретні індивіди.»

«"... Дев'ять людей із десяти пройдуть будь-яке випробування, якщо їм його нав'яжуть. Але щоб самому поглянути небезпеці в лице, потрібне щось більше, особливо коли 'їжджаєш з розуму від страху та є можливість улізнути."»

«Я відхиляю будь-які звинувачення в пророцтві; розповідь була написана з єдиною метою – заробити гроші на виплати за дім – і з єдиним намаганням – розважити читача. Як пророцтво ця розповідь не варта й ламаного гроша – будь-який скаутенок-новичок може критикувати її в пух і в прах, -- але, на мою думку, вона все ще зберігає розважальність як розповідь, інакше я б не включив її в книгу -- адже я мав підтримувати свою ділову репутацію і хотів продовжувати заробляти гроші. До речі, я нисколько не соромлюсь останнього. Дуже невелика частина нашої великої літературної спадщини з'явилась на світ виключно завдяки бажанню "творити мистецтво"; більша ж частина написаного, як великого, так і серенького, має першопричиною потребу в грошах у поєднанні з відразою до важкої "чесної роботи" чи неспроможністю займатись нею. Письменництво часто пропонує законний і відносно чесний спосіб розв'язання такої дилеми.»

«Письменник-фантаст може мати, і часто має, інші спонуки, крім прагнення заробити. Він може бажати творити "мистецтво заради мистецтва", намагатись остерегти світ від курсу, який вважає небезпечним ("1984" Оруелла, "О дивний новий світ" Гакслі; але прошу відзначити, що обидва твори дуже розважальні і кожен принес авторові чимало грошей), може палко прагнути спрямувати людство на той шлях, який вважає для нього бажаним ("Поглядаючи назад" Беллямі, "Люди як боги" Веллса), може бажати навчати, розважати або навіть дивувати блиском свого розуму. Але письменник-фантаст – і взагалі будь-який письменник – ніколи не повинен забувати про те, що перш за все він зобов'язаний розважити читача… або ж знову опиниться бродягою зі старою котомкою за спиною.»