|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Шепоти. Дін Рей Кунц
Якби всіх, у кого є відхилення, садовити до божевільні, незабаром на землі нікого не залишиться. Яка користь бути правим, якщо ніхто не вірить?
Плаваючи серед акул, не можна показувати сумнівів, а тим більше страху".
Усе, що може зіпсуватися, — псується!
— Ти міг би її поцупити. — Кого? — Блондинку. Джуді. — Френке, я ж на роботі. — Домовилися б на інший час. Вона явно положила на тебе око. — Не мій тип. — Апетитна бабця. — Із породи вбивць. — Як це? — Вона б з'їла мене цілком. Френк трохи подумав і сказав: — Собаче лайно. Якби вона робила авансики мені, я б не відмовився. — Ти знаєш, де її шукати. — Можливо, я й загляну туди, коли все зробимо. — Давай. А я потім навідаю тебе в лікарні.
— Який у тебе костюм! — похвалила блондинка. — Дякую. Тоні вгадував у ній не просто емансиповану жінку, які йому швидше подобалися: у Джуді було щось темне, звіряче. Це тип жінок, що обожнюють батіг і наручники. Або ще гірше. Поруч із нею він почувався смачним шматочком. Щось на кшталт бутерброда з ікрою на срібному блюді. — У таких місцях, як це, — продовжувала Джуді, — рідко зустрінеш пристойно пошитий костюм. Самі спортивні майки, джинси та шкіряні піджаки. Тоні відкашлявся. — Ну гаразд. Дякую за спробу допомогти. Жінка гнула своє: — Обожнюю елегантних чоловіків. Їхні погляди зустрілися, і він прочитав у її очах неприховану хіть. У Тоні виникло відчуття, що, піди він із нею, двері її квартири зачиняться за ним, мов щелепи акули. Вона так і накинеться на нього й пожере з нутрощами. Усі соки висмокче.