Шкура, М'яка обкладинка, російською

«Я не люблю спостерігати видовище людської низості, мені противна думка бачити й судити людей, що опустилися до крайньої межі, я завжди боюсь одного: раптом вони повернуться й посміхнуться мені.»

«— На біду, — сказав генерал після довгої паузи, — не лише ви так говорите. Архієпископ Неаполя, кардинал Аскалески, говорить те саме, що й ви. У Європі мали статися страшні речі, якщо ви до такого дійшли. — У Європі нічого не сталося, — сказав я. — Нічого? — вигукнув генерал Гійом. — А голод, бомбардування, розстріли, вбивства, терор, горе — все це ніщо для вас? — О, все це ніщо, — сказав я, — це смішні речі — голод, бомбардування, розстріли, концентраційні табори. Все це дурниця, старі казки. Ми у Європі знайомі з цим століттями. І вже звикли, мабуть. Не це привело нас до такого. — Тоді що ж? — запитав генерал Гійом дещо охриплим голосом. — Шкіра. — Шкіра? Яка шкіра? — Шкіра, — відповів я, понизивши голос, — наша шкіра, ця проклята шкіра. Ви навіть не уявляєте, на що здатна людина, на який героїзм і на яку підлість вона готова, щоб урятувати свою шкіру. Ось цю, ось цю омерзлу шкіру, бачите? (Сказавши це, я оттягнув двома пальцями шкіру на тильній стороні долоні й водив нею з боку в бік.) Колись люди страждали від голоду, катувань і найстрашніших мук, вони вбивали й умирали, страждали й примушували страждати інших во імя спасення душі, заради спасення своєї душі й душі ближнього. Люди були здатні на велику справу й на велику підлість заради спасення душі. Не лише своєї власної, але й душі ближнього. Сьогодні терзані й тертизуючі, убиті й убиваючі люди чинять дива й омерзливі вчинки, але вже не во імя спасення своєї душі, а для спасення власної шкіри. Вважається, що вони борються й страждають во імя спасення душі, насправді вони борються й страждають заради власної шкіри, тільки заради власної шкіри. Все інше не в рахунок. І героями сьогодні стають заради нікчемної речі! Заради жалюгідної речі. Людська шкіра — жалюгідна річ. Дивіться. Це ж омерзість. Уявити тільки, у світі повно героїв, готових віддати життя за таку жальку річ! — Tout de même… — сказав генерал Гійом. — Ви не можете заперечувати, що порівняно з усім іншим… Сьогодні у Європі продається все: честь, батьківщина, свобода, справедливість. Ви повинні визнати, що продавати своїх дітей — це дрібниця. — Ви — чесна людина, — сказав генерал Гійом, — ви не продали б своїх дітей. — Хто знає… — відповів я тихо. — Справа не в тому, щоб залишатися чесною людиною, і зовсім неважливо, порядна ти людина чи ні. Справа не в особистій чесності. Справа в тому, що саме наша цивілізація, цивілізація без Бога, примушує людей так цінувати власну шкіру. Сьогодні в ціні лише шкіра. Адже немає нічого надійнішого, дотичного, беззаперечного. Це єдине наше добро, єдине, чим ми володіємо. Найминущіша, найсмертельніша річ на світі. Тільки душа безсмертна, на жаль! Але що вона варта, душа? Нічого не варте так дорого, як шкіра. Все зроблено з людської шкіри. Навіть військові прапори — з людської шкіри. Але тепер не воюють за честь, свободу, справедливість. Тепер б'ються за шкіру, за цю сморідну шкіру. — Ви не продали б своїх дітей, — повторив генерал і подивився на тильну сторону своєї долоні. — Хто знає, — сказав я, — якби у мене була дитина, можливо, я продав би її, щоб купити американські сигарети. Потрібно бути людьми свого часу. Коли ти мерзавець, потрібно бути мерзавцем до кінця.»

«Немає нічого більш принизливого для народу, що перебуває в рабстві, ніж господар із грубими манерами й плебейським смаком.»

«Свобода не для людини, люди не можуть або не вміють бути вільними, свобода смердить, як і рабство»