|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Сіддгартха. Герман Карл Гессе
ти надто багато шукаєш; через надмірне шукання ти не встигаєш знаходити
Любов, як на мене, важливіша за все на світі. Пізнати світ, пояснити його, зневажати його – усе це я надаю великим мислителям. Для мене ж важливе лише одне – навчитися любити світ, не зневажати його, не ненавидіти його й себе, а дивитися на нього, на себе й на всі істоти з любов'ю, із захватом і повагою.
Щодо кожної істини можна сказати щось цілком протилежне їй, і воно буде однаково правильним. Річ, бачиш, у тому, що істину можна висловити, втілити у слова лише тоді, коли вона однобічна. Однобічним є все, що мислиться розумом і висловлюється словами − усе однобічне, усе половинчасте, в усьому бракує цілісності, єдності. Коли піднесений Гаутама говорив у своїх проповідях про світ, то мусив ділити його на Сансару й Нірвану, на примарність і правду, на страждання й спокуту. Інакше й не можна. Немає іншого способу для того, хто хоче повчати інших. Але сам світ, усе суще навколо нас і в нас самих, ніколи не буває однобічним. Ніколи людина або діяння не буває винятково Сансарою або винятково Нірваною, ніколи людина не буває ні досконалим святим, ні досконалим грішником. Нам так здається, бо ми перебуваємо під впливом хибного уявлення, наче час є чимось справді існуючим. Час не існує, Говіндо, я часто, дуже часто переконувався в цьому. А якщо час і є чимось справді існуючим, то межа, яка, вочевидь, відокремлює світ від вічності, страждання від блаженства, зло від добра, виявляється також примарною.
Більшість людей, Камало, схожі на падаюче листя; вони носяться в повітрі, кружляють, але зрештою падають на землю. Інші ж – небагато їх – наче зірки; вони рухаються визначеним шляхом, жоден вітер не змусить їх звернути з нього; у самих собі вони несуть свій закон і свій шлях.
те, що одна людина вважає своїм скарбом і мудрістю, звучить для іншої, як дурість