Смерть Артура, М'яка обкладинка, російською

«Якщо реальний Артур і існував, Рим він не завойовував. Якщо легенда сягає корінням в кельтське язичництво, то ця військова кампанія не є її частиною. Це вигадка. І яка вигадка! Ми можемо відмовитися від недовіри в того чи іншого велетня або чаклунку. У них є друзі в нашому підсвідомості й у наших найранніших спогадах; уява легко допускає, що й у реальному світі для них знайдеться місячко. Але масштабні бойові дії, якими легковажно исчеркана вся карта Європи, при тому що в відому нам історію вони не увійшли ні в якому вигляді, – то інша справа. Відмовитися від недовіри нам ніяк неможливо. Та й ми цього не хочемо. Хроніки безглуздої й однобічно успішної агресії читати отчайнісно нудно, навіть коли вони правдиві; коли ж вони крикливо, абсурдно сфальшовані, вони просто нестерпні.»

«Що пам'ятати нащадкам крізь завісу років Як золоте літо посеред лютої зими.»

«Дзвін затих – клинки затріскотіли,»

«Пекло розпахнулося, а рай – далеко.»

«Багато часу потому, у листі від 16 липня 1964 року, батько розповів, як він і К.С. Льюїс домовилися (зараз уже неможливо визначити, коли саме), що кожен напише по історії: Льюїсу дісталася сочинювати про космічну подорож, а батькові – про подорож у часі. Льюїс закінчив «За межами Мовчазної планети» на осінь 1937 року, а батьківський «Утрачений шлях», ще дуже далекий від завершення, був відправлений у доленосній посилці разом з іншими рукописами до видавництва «Аллен енд Анвін» в листопаді того ж року.»