|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Спокій. Аттіла Бартіш
ми з дитинства привчені приймати нашу боягузтво за терплячість.
... Мене бісить, що в цій країні письменників більше, ніж грамотних людей...
На мою думку, свобода — це стан, коли ніщо не прив'язує нас до навколишньої дійсності. Коли в нас ні мрій, ні пристрастей, ні страхів. Коли в нас немає ні мети, ні безцільності, коли цей вакуум абсолютної байдужості не завдає нам болю. Свобода дивовижна у своїй безбарвності. Вона зовсім не схожа на байдужість, бо остання нестерпно цинічна, не схожа на відчай, коли нічого втрачати, адже відчай завжди приховує сором або таємну надію. Якщо вже зовсім на все начхати, це архілюдяно. Свобода — це антипод відчаю, це розлюднювальний стан.
... пару годин я блукав вулицями в районі вокзалу, хоча, по ідеї, ненавиджу Східний вокзал. Точніше, я терпіти не можу злиденності, виставленої напоказ. Ненавиджу людей, які, посилаючись на бідність, крутяться біля дорожніх баулів, не перевариваю удаваних хворих, які показують прострочені рецепти трирічної давнини — при цьому на потрібні ліки їм завжди не вистачає якоїсь двадцятки. Мені огидні бабусі-ворожки, які будуть молитися за тебе, спаси й збережи вас Господь, і всю вашу родину, а якщо в тебе немає дрібних, плюють тобі вслід, ніби бідність дає людині право чинити безобразства...
— Ми вам пошукаємо светр у коробці з гуманітарною допомогою, — сказав він, бо мій піджак промок від дощу, що моросив, а я сказав, дякую, не треба, кагор теж допоможе.