Теорія моральних почуттів, М'яка обкладинка, російською

««Піклування про кожну людину, як говорили стоїки, покладено природою головним і виключним чином на неї саму, бо у всіх відносинах ніхто не спроможний краще виконати це. Кожна людина живіше відчуває власні задоволення й страждання, ніж чужі. Відчуття, що їх дарує їй перше, справді переживаються нею; відчуття, що пробуджуються в ній другим, суть лише відбиті або симпатичні образи справжніх відчуттів. Перші становлять, так би мовити, саму сутність, а другі — лише тінь її»»

«Людина, серед найжорстокіших страждань не виявляє ніякого признаку слабості, не звертається для полегшення страждань ні до стогонів, ні до скарг, викликає в нас не лише співчуття, а навіть захоплення.»

««Людина, схильна до систем... може накреслити дуже мудрий план, але вона до такої міри захоплена ідеальною красою нового, створеного нею державного устрою, що не може погодитися ні на яку змінку в ньому. Вона бажає втілити його повністю, не роблячи поступок яким би то ні було міркуванням, яким би то ні було важливим інтересам, що стоять у неї на дорозі. Вона вважає, що різними частинами суспільного організму можна розташовувати так само вільно, як фігурами на шахівниці. При цьому вона забуває, що ходи фігур на шахівниці залежать виключно від руки, яка їх переставляє, тимчасом як у великому русі людського суспільства кожна окрема частина цілого рухається за властивими їй законами, відмінними від руху, що його їй повідомляє законодавець. Якщо обидва рухи збігаються й набирають однакового напрямку, то й розвиток усього суспільного механізму йде легко, узгоджено й щасливо. Але якщо вони суперечать один одному, то розвиток виявляється безладним і гибільним, і весь суспільний механізм незабаром приходить у повне розладнання»»

««Яку б ступінь егоїзму ми не припустили в людині, природі її, очевидно, властиве співучастя у тому, що трапляється з іншими, співучастя, завдяки якому щастя їх необхідне для неї, навіть якби воно складалось лише з задоволення бути його свідком»»