|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Тереза. Артур Шніцлер
Вона була переконана, що, попри його завжди стриману поведінку, він пов'язував із цією прогулянкою цілком певні наміри, і одразу ж вирішила, що нічого такого не допустить. Під час поїздки він трохи незграбно дозволяв собі деякі вольності, проти чого вона не стала заперечувати. Її заспокоїла й водночас розчарувала та обставина, що їхні кімнати в готелі були розташовані не поруч. Проте вона не зачинила свою кімнату на ключ
Хлопчик, подібно до всіх розпещених дітей, приймав даровані йому любов і поклоніння як щось само собою зрозуміле.
Вона розуміла, що він бреше… Але й ця брехня була частинкою його самого, більше того, саме брехливість і робила його таким привабливим і спокусливим.
Ця туга, як їй здавалося, була тепер найкращою частиною її життя і підносила її на такі висоти, де зазвичай вона почувалася незатишно, і в ній повільно відроджувалося її давнє бажання — спокійно дожити своє життя за містом, серед зелені, якомога далі від людей. Це старість, подумалося їй, вона ясно побачила слово «старість», і оскільки воно ніби дивилося їй в очі, то вона усміхнулася йому трохи сумно. Старість? Уже?
Він роздратовано знизав плечима. Ніяких обов'язків не існує, заявив він, ніхто нікому нічого не винен, ні діти батькам, ні батьки дітям. Все це маячня й обман, усі люди — егоїсти, тільки самі собі в цьому не зізнаються… І взагалі, єдина гідна мета в житті — мати гроші, щоб можна було плювати на людей.