|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Траєкторія краба. Ґюнтер Вільгельм Ґрасс
Хто забуває історію власного народу, той не гідний її!
Але якщо вже доведеться розводитися про себе, то вийде, ніби всі перекоси моєї біографії пояснюються винятково загибеллю корабля, на який мати потрапила тоді на останньому терміні вагітності, та й узагалі живу я лише через чисту випадковість.
Історія, точніше — історія, з якою ми стикаємося, схожа на засмічений клозет. Промиваєш його, промиваєш, а лайно все одно спливає нагору. Наприклад, це трикляте тридцяте число. Як воно прилипло до мене, яку мітку наклало. Свого часу, бувши школярем або студентом, газетним редактором або батьком сімейства, я всіляко ухилявся від того, щоб святкувати власний день народження — з приятелями, колегами або в сімейному колі. Я завжди побоювався, що на такому святі — бодай у чиємусь тості — спливе трикляте значення цього дня, хоча здавалося, що ця напхана до відмови багатьма сенсами дата худне з роками, стає безпечною, перетворюється на звичайний аркуш календаря серед інших. Адже ми, німці, вигадали стільки слів, щоб упоратися з минулим: «спокута», «подолання історичної спадщини», «духовна робота скорботи».
... загинули переважно жінки й діти; у непристойно очевидній більшості врятувалися чоловіки, зокрема всі четверо капітанів. Петерсен, який помер невдовзі після війни, першим подбав про себе. Цан, який у мирні часи став підприємцем, утратив лише свого пса Хассана.
Доведеться знову пройти траєкторією краба: повернутися назад, щоб просунутися вперед.