|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Троянда як плата. Едіт Мері Парджетер (Елліс Пітерс)
Поруч зі стременом сестри Магдалини йшов тамтешній мірошник, її довірена особа й помічник у всіх її справах. Поруч із цією жінкою, мабуть, завжди буде чоловік, готовий виконати будь-яке її бажання.
Перед Джудіт стояла людина, по яку не треба було посилати, яка прийшла сама, єдина людина з її оточення, яка ніколи нічого не просила, не чекала, не вимагала, не шукала вигоди й була начисто позбавлена користі або марнославства, людина, якій вона була зобов’язана більшим, ніж просто життям. Він приніс їй троянду, останню троянду зі старого куща, і це було маленьким дивом.
Не можна ставитися до чернечого життя як до вимушеного рішення, до якого штовхає безвихідь, а ви робите саме це. Іти до монастиря можна, лише якщо є щире прагнення присвятити себе Богові, або не слід іти зовсім. Мало одного бажання втекти від світу, треба палати бажанням жити життям, укладеним у монастирських стінах.
... - А якщо мене запитають, як довго я пробула тут? - запитала Джудіт. - Якщо я буду поруч, не запитають. А якщо й запитають, ми не станемо відповідати. Питання - річ така сама гнучка, як гілки верби, - усміхнулася сестра Магдалина, підводячись, щоб відвести гостей до приготованих для них постелей, - їх можна відхилити, і нікому від цього лиха не буде.
На все Божа воля, без неї не станеться нічого - ні похвального, ні осудного.