Тридцятирічна жінка, М'яка обкладинка, російською

«Набагато краще коритися людині обдарованій, ніж керувати дурнем.»

«Старики взагалі схильні обдаровувати своїми горестями майбутнє молодих людей.»

«Лише ми, жінки, на собі випробовуємо, як томісний шлюб — установлення, на якому грунтується в наш час суспільство: чоловіки вільні, ми ж — рабині обов'язку. Ми повинні віддавати вам усе своє життя, ви ж нам віддаєте лиш кількадцять хвилин. І, нарешті, чоловік обирає, а ми сліпо коримося.»

«У тридцятирічної жінки є щось невідомо привабливе для молодої людини; нема нічого природнішого, нема нічого міцніше, нема нічого передвизначеніше, ніж глибока прив'язаність, що виникає між жінкою типу маркізи д'Еґлемон і чоловіком типу Вандене­са, — скільки таких прикладів знаходимо ми у світі! Справді, юна дівчина повна ілюзій, вона така недосвідчена, і в її любові велику роль грає голос інстинкту. Тому перемога над нею навряд чи сплестить молодого дипломата: жінки ж йдуть на величезні жертви обдумано. Перша захоплена цікавістю, спокусами, чужими любові, друга свідомо підпорядковується почуттю. Одна піддається, друга обирає. Цей вибір сам по собі є чимось безмежно лестивим. Жінка, озброєна знанням життя, за яке вона мало не завжди дорого розплачується нещастями, вишкільена досвідом, віддаючись, ніби віддає більше, ніж саму себе; дівчина, неосвічена й довірлива, нічого не випробувала, не може нічого і порівняти, нічого оцінити; вона приймає любов і вивчає її. Жінка наставляє нас, радить нам, коли ми по молодості років ще не проти, щоб нами керували, коли нам навіть приємно коритися; дівчина хоче все пізнати й буває наївна, а жінка була б ніжна. Перша обіцяє вам лиш одну раз одержану перемогу, з другою ви приречені вічно вести боротьбу. Перша плаче й утішається, друга насолоджується й відчуває муки сумління. Якщо дівчина стала коханкою, значить, вона надто розпещена, і тоді її з огидою кидають; у жінки ж тисяча способів зберегти й владу свою й гідність. Одна надто послушна, і постійність її наводить на вас нудьгу; друга втрачає надто багато, щоб не вимагати від любові всіх її перетворень. Одна лише себе покриває ганьбою, друга руйнує ради вас сім'ю. Дівочі чари однакові, і дівчина уявляє, що все буде сказано, лиш тільки вона зніме одяг, а у жінки безчисленна множина чарів, і вона приховує їх за тисячею завіс; одним словом, її любов лестить нашому самолюбству у всіх його проявах, а наївна дівчина зачіпає лиш один бік нашого самолюбства. Тридцятирічну жінку жорстоко мучать нерішучість, страх, побоювання, тривога, бурі, які невластиві закоханій дівчині. Жінка, вступивши в цей вік, вимагає, щоб чоловік хавав до неї повагу, відшкодовуючи тим те, чим вона принесла жертву ради нього; вона живе лише ним, вона піклується про його майбутнє, вона хоче, щоб життя його було прекрасне, щоб він здобував славу; вона коримся, вона просить і наказує; у ній і принизливість і величність, і вона вміє утішати у тих випадках, коли дівчина вміє лиш скаржитися. Нарешті, тридцятирічна жінка, крім усіх інших своїх переваг, може поводитися по-дівочому, грати будь-які ролі, бути цнотливою, стати ще чарівнішою у своєму нещасті. Між ними безмірна відмінність, що розрізняє передбачене від випадкового, силу від слабкості. Тридцятирічна жінка йде на все, а дівчина з дівочого страху вимушена перед усім відступати. Такі думки тіснять голову молодої людини й породжують справжню пристрасть, бо вона поєднує штучні почуття, створені звичаями, з почуттями природними.»