Цар Ісус, М'яка обкладинка, російською

«Дружина повинна бути послушною чоловікові й вірною його ліжку, як би він себе не вів. Тому що вона всього лиш жінка, хоч і найкраща з жінок, а він чоловік, хоч і найгірший із чоловіків.»

«Моє рішення проблеми народження Ісуса припускає заперечення містичної доктрини про Діву Марію й тому напевно образить багатьох, навіть не дуже віруючих християн; хоча сама доктрина склалася не раніше другого століття й не може бути співвідносима ні з Посланням до Римлян (I; 3), ні з Посланням до Євреїв (VII; 14), ні з Посланням до Галатів (IV; 4) – документам значно більш ранішого походження, ніж будь-який із текстів канонічних Євангелій. Їхнє значення як засобу утвердження святості Ісуса й прославлення його нарівні з язичницькими богами вперше було відзначене мучеником Юстином у його «Апології» (139 р.), а їхнє значення в звільненні ранніх християн від будь-яких підозр у намірі відновити династію Давида очевидне, якщо згадати переслідування дому Давида за часів імператорів Траяна й Домиціана. Однак християни не були зловмисниками й брехунами, й сміла теорія чудесного народження Ісуса ніколи б не з'явилася на світ, якби таємниця не торкнулася вже його батьків. Це був єдиний спосіб привести у відповідність явно суперечливі один одному традиційні версії, ніби Йосип не був батьком Ісусові, хоч був законним чоловіком Марії (Матв. I; 18–19), й ніби Ісус у своєму народженні «підпорядкувався закону» – був законним сином – «щоб викупити тих, що під законом» (Галатам IV; 4–5). Не варто приділяти особливу увагу й самому ранішому із збережених текстів Матвія (I; 16), знайденому зовсім недавно, у якому «Яків породив Йосипа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христос». Я вважаю, що це вставка евіонітів, яка підтверджувала законність походження Ісуса на противагу ворогам християнства, які брехали, подібно римлянину Цельсу, ніби Ісус був зачатий Марією від римського солдата. Для евіонітів утруднення полягало в тому, що якщо Йосип дізнався про вагітність Марії, вже підписавши з нею контракт, то за єврейським законом (Второзаконня XXII; 13–21) її дитина ставала незаконною, навіть якби шлюб ще не був здійснений й у цей час вона перебувала в таємному шлюбі з кимось іншим. Однак вирішення цього спірного питання настільки ж невдале, як і суперечливе достовірне свідчення про збентеженість Йосипа двома стихами далі в канонічному тексті, й абсолютно позбавлена сенсу розмова Ісуса й Пилата. З іншого боку, ідея матері-діви тепер, коли вже ніхто не вірить, що бог Гермес був глашатаєм Зевса, що Геракл і Діоніс були його синами, втратила колишнє значення для релігійних полемістів. Переважаючою в протестантських країнах стала точка зору, що Ісус, крім усього іншого, – моральний ідеал. Припущення, що він був не таким, як усі в цьому світі, й тому не міг помилятися, як простий смертник, може бути висловлене тільки з метою відбити в людей охоту слідувати йому в його добродіяннях. Правда й те, що багато святих підтримували доктрину про непорочне зачаття, й вони б не погодилися зі зниженням Ісуса до становища простої людини, вважаючи, що через це дуже впаде його авторитет, але багато простих людей сьогодні обирають нормально народженого Ісуса, а не казково народженого, як Персей чи Прометей.»