У краї природи, що минає. Пол Остер

Коли не знаєш напевно, безглуздо як сподіватися, так і відчаюватися.

... коли тобі нічого чекати, коли не залишилося навіть надії на надію, ти починаєш заповнювати порожнечу мріями, інфантильними думками й історіями, аби лишень залишитися на плаву.

Справа навіть не в тому, що люди навмисне брешуть, просто, коли йдеться про минуле, правда кудись швидко випаровується. За пару годин вона вже обростає всілякими домислами, казками й найнеймовірнішими теоріями, під якими факти виявляються остаточно поховані.

Ось яка річ: ти хочеш випливти, пристосуватися, видобути максимум із того, що маєш. Але для цього треба вбити в собі все людське. Ти мене розумієш? Щоб жити, треба вмерти.

Небесами керують настільки заплутані й загадкові сили, що нам не дано цього осягнути. Я потрапила під дощ, значить, мені не пощастило, і до цього більше нічого додати. Я залишилася сухою — тим краще. Мій спосіб життя чи мої переконання тут ні до чого. Дощеві до всього цього байдуже. Він ллє на кого попало, і перед ним усі рівні, нема ні поганих, ні хороших.

Автор

Пол Остер

Видавництво

451°

Палітурка

Тверда палітурка

Сторінок

208

Рік видання

2026

Мова

Російська

Формат

А5

Папір

Офсетна

Колірність

Чорно-білий

Країна автора

Сполучені Штати