|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
V. Томас Раґлз Пінчон-молодший
- Але ви надто молоді, щоб це пам'ятати. – Мені вже за сорок, – усміхнулася Віра Меровінг, – і я, звісно, це пам'ятаю.
Ця жінка хоч і була вдвічі старша за Мондаугена, мала сексуальну привабливість, пояснити яку він не міг. Щоразу він раз у раз несподівано стикався з нею в коридорі, натикався на неї, обходя якусь непомірну різьблену шафу, або зустрічав її на даху, або просто в будинку посеред ночі. Він не робив жодних спроб заговорити з нею, вона теж мовчала; але попри їхнє обопільне прагнення до стриманості, таємний зв'язок між ними ставав міцнішим.
– Я ж не розповідав вам про Вейссу. Чи розповідав? – Звісно, розповідали. – Я майже забув про Вейссу. – Зате я не забула. Я все запам'ятала для нас.
– Будь-яка зміна є рухом до смерті, – весело повторив Мехмет, – Ми гниємо як у юності, так і в старості.
Ханна, яка засвоїла звичаї бездушного світу, чудово знала, що чоловіки одержимі політикою майже так само, як жінки – заміжжям.