|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Відкрити небо. Роберт Сілверберг
Я стверджую, що щастя для людства — герметичність людського черепа, що не пропускає його почуття назовні. Якби ми мали хоч трохи телепатичних здібностей, то ця каламутна сила — виражати свої почуття без слів — зруйнувала б цивілізацію. Ми не змогли б витримати одне одного. Існування людського суспільства стало б неможливим. <...> І, власне, тому я кажу тобі, що людина — найбільш гідна презирства істота в усьому Всесвіті, нездатна навіть перенести запах власного роду, де душа не хоче знати душу.
Бачиш, я розносник зарази, і ім'я цієї зарази — правда. Я стверджую, що запорукою людського щастя служить щільність черепної коробки. Якби люди володіли хоч зачатками телепатичних здібностей, хоч тією смутною силою, умінням обходитися без слів, якими володію я, то вони просто не змогли б перебувати в товаристві одне одного. Існування людського колективу стало б неможливим.
Він явно мав намір осчастливити мене, незважаючи на те, чи сподобається мені це чи ні.
У мене одночасно напад невгамовності, криза умонастроїв, податкова заборгованість і незадоволене честолюбство.
Ну ти ж розумієш, що це ніяка не відповідь. Їжакові зрозуміло, що всі археологи вважають археологію чортовськи цікавим заняттям. Питання в тому, чому вони так думають. На мою думку, відповідь приблизно така: ми всі шукаємо якусь загублену іграшку. Ми боремося з силою, що штовхає Всесвіт у хаос. Ми оголосили війну непереможному часу, ведемо партизанські дії протиентропії, намагаємося повернути те, що роки забрали в нас: іграшки нашого дитинства, друзів і родичів, що давно покинули нас, події минулого — все. Ми намагаємося захопити все, починаючи з першого дня творіння, не дати найдрібнішій дрібниці зникнути, витекти крізь пальці.