|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Вікторія. Кнут Гамсун
Що таке кохання? Це шелест вітру в рожевих кущах, ні - це полум'я, що жевріє в крові. Кохання - це пекельна музика, і під її звуки пускаються в танок навіть серця старих. Воно, наче стокротка, розпускається з настанням ночі, і наче анемона, від легкого подиху згортає свої пелюстки й помирає, якщо до нього доторкнешся. Ось що таке кохання. Воно може згубити людину, відродити її до життя і знову випалити на ній своє тавро; сьогодні воно прихильне до мене, завтра до тебе, а післязавтра вже до іншого, бо воно швидкоплинне. Але воно може накласти на тебе незгладиму печать і палати, не згасаючи, до твоєї смертної години, бо воно - навіки. То що ж таке кохання? О, кохання - це літня ніч із зорями й пахощами землі. Але чому ж воно спонукає юнака шукати усамітнених стежок і позбавляє спокою старого в його самотній комірчині? Ах, кохання, ти перетворюєш людське серце на квітучий сад і брудне звалище, на розкішний і безсоромний сад, де звалено таємничі й непристойні покидьки. Чи не воно змушує ченця крастися вночі до замкненої брами саду й через вікно дивитися на сплячих? Чи не воно насилає безумство на послушницю й затьмарює розум принцеси? Це воно хилить голову короля до землі, так що його волосся мете дорожній пил, а він бурмоче непристойні слова, і сміється, і висовує язика. Ось яке кохання. Але ні, воно буває ще зовсім іншим, і його ні з чим у світі не порівняти. Весняна ніч спустилася на землю, і юнак побачив перед собою очі - двоє очей. Він дивився в них - і не міг надивитися. І поцілував дівочі вуста, і тоді йому здалося, ніби в його серці зустрілися два світила: сонце й зоря. Дівочі руки обвили його, і більше він нічого у світі не бачив і не чув. Кохання - це перше слово творця, перша осяяла його думка. Коли він сказав: "Хай буде світло!" - народилося кохання. Усе, що він створив, було прекрасним, жодне своє творіння не хотів би він повернути в небуття. І кохання стало джерелом усього земного й володаркою всього земного, але на всьому його шляху - квіти й кров, квіти й кров.
— Що в тебе з очима? Вони зовсім червоні. Ти плакав? — Ні, — відповідає він сміючись. — Я надто пильно вдивлявся у свої казки, а там дуже яскраве сонце.
Це таке блаженство вірити в нездійсненне.
Кохання - це перше слово творця, перша осяяла його думка. Коли він сказав: "Хай буде світло!" - народилося кохання. Усе, що він створив, було прекрасним, жодне своє творіння не хотів би він повернути в небуття. І кохання стало джерелом усього земного й володаркою всього земного, але на всьому його шляху - квіти й кров, квіти й кров.
Ах, кохання, ти перетворюєш людське серце на квітучий сад і брудне звалище, на розкішний і безсоромний сад, де звалено таємничі й непристойні покидьки.