Вкрадені дотики. Нева Алтай

— Ти хочеш сказати, що ревнуєш? — Я не ревную. — Я роблю ковток кави. — У мене просто неконтрольоване бажання вбити будь-якого чоловіка, який хоча б глянув на мою дружину.

— Ти дуже незвичайна дівчина, Голді, — шепоче він мені на вухо. Його голос грубий і гіпнотичний, викликає в мені тремтіння. — А я дуже люблю все незвичайне.

— Вчора він знову прислав квіти. Цього разу гвоздики. Якого біса він прислав гвоздики? Вони ж для похорону.

— «Добре поєднується з браслетом». — «Мені здавалося соромним дозволити йому лежати без догляду в коробці з-під взуття під ліжком». — «Ти зберігаєш браслет у коробці з-під взуття? Під нашим ліжком?» — «Куди, бляха, я маю покласти річ за мільйон доларів?» — шепочу я. — «Ти ж не дозволяєш мені користуватися сейфом».

— Ти не розумієш, Мілен, — кажу я їй у вуста. — Звісно, розумію. — Вона посміхається і дивиться мені просто в очі. — Я теж люблю тебе, Торе.

Автор

Нева Алтай

Видавництво

451°

Палітурка

Тверда палітурка

Сторінок

304

Рік видання

2026

Мова

Російська

Формат

А5

Папір

Офсетна

Колірність

Чорно-білий

Країна автора

Сербія