|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Водіння наосліп. Рей Дуглас Бредбері
Оце чортівня. Чоловіки старіти не поспішають, а помирають раніше. Жінки старіють раніше, а помирати не поспішають. Чудно розпорядився Господь. Який у цьому сенс? " Привіт, я йду
Із жінками завжди так: виходять заміж і беруть собі чуже ім'я, щоб зникнути без сліду.
Адже люди, які поруч із нами, здатні накласти на нас помітний відбиток, правда? Наприклад, ти тікаєш гуляти й прибігаєш додому, а дідусь нишком на тебе впливає, ліпить по-новому, коли встигає сказати тобі добре слівце, обійняти за плечі, скуйовдити волосся, а раз на рік, можливо, дати прочухана, та такого, що надовго запам'ятаєш. – Двічі на рік. – Ну, двічі. Люди, які приходять до вас наймати кімнати або харчуватися, ведуть свої розмови, ти тримаєш вухо гостро й пропускаєш їхні розмови крізь себе, а при цьому ти ж теж змінюєшся. Усі ми борсаємося у воді, у річці, у гірському потоці, вбираємо в себе кожне слово, кожне зауваження вчителя, кожен потиличник від хулігана, кожен погляд і кожен жест незрозумілих створінь, які відомі тобі під ім'ям жінок. Усе це нас зміцнює. Служить нам ранковою чашкою чаю й нічним шматком пирога, і людина на цьому зростає – або не зростає, сміється або хмуриться, а то й крокує по життю без жодного виразу, але хай там як, ти все одно перебуваєш у цьому руслі: то заклякнеш, то розтанеш, то пустишся навтіки, то завмреш, як укопаний.
Двотижнева подорож, фантастична архітектура, вишукана кухня, рідкісні вина, здоровий сон - і десятка років як не було й уже не хочеться повертатися назад, у старість.
- Ні, дозволь, я не просив лікувати ці рани. Мене все влаштовувало. Нехай би досхочу ридала на світанку, потім - можна впівсили - годині о п'ятій, і ще наостанок - ближче до ночі. Тільки нині й цієї дрібниці не дочекаєшся. На мене - нуль уваги.