Волден, або Життя в лісах, М'яка обкладинка, російською

«Як би не була жалісна твоя життя, гляди їй у лице і живи нею; не відстороняйся від неї і не проклинай її. Вона не така погана, як ти сам. Вона здається найбіднішою, коли ти найбагатший. Придирчива людина і в раю знайде, до чого придиратися. Люби своє життя, якою б воно не було бідне. Навіть у притулку для бідняків можна пережити втішні, хвилюючі, незабутні години. Сонце, що заходить, відбивається в вікнах богадільні так само яскраво, як і в вікнах багатого дому, а сніг біля її дверей танення навесні в той самий час. Мені здається, що для спокійної душею людини там можливе те саме задоволення і ті ж світлі думки, що й у палаці. Мені часто здається, що міські бідняки живуть незалежніше за всіх. Можливо, дух їхній досить високий, щоб не соромитися брати милостиню. Більшість вважає ниже своєї гідності кормитися благодійністю міста, але часто ці ж люди не вважають принизливим кормитися нечесними засобами, а це слід вважати більш ганебним. Бідність треба вирощувати, як садову траву, як шавлію. Не турбуйся так наполегливо про нове — ні про нових друзів, ні про нові одягу. Краще перелицювати старі або повернутися до них. Речі не змінюються, це ми змінюємося. Продай свій одяг, але збережи думки. Бог подбає про те, щоб ти не залишився самітний. Якби я до кінця своїх днів був засуджений жити в чердачному кутку, як павук, світ залишився б для мене все таким же величезним, поки при мені були б мої думки. Філософ сказав: "Армію з трьох дивізій можна позбавити генерала і тим привести її у повний розлад, але людину, навіть найжалючішу й грубу, не можна позбавити думок". Не прагни неодмінно розвиватися, піддаватися множеству впливів — це все суєта. В смиренні, як у темряві, ярче світить небесне світло. Тіні бідності й убогості згущаються навколо нас, але ось тут-то як раз "світ ширшає перед вражаючи очима". Нам часто нагадують, що навіть здобувши багатства Креза, ми повинні зберегти ту саму мету й ті ж засоби. До того ж, якщо бідність обмежує твої можливості, якщо тобі, приміром, не на що купити книжок і газет, тобі залишаються важливіші й життєві справи, і доводиться мати справу з речовинами, що дають найбільше цукру і крохмалю. Ти пробуєш життя біля самої кісточки, де воно найсмачніше. Тобі не дозволяють марнувати час. Ніхто ще не програвав на душевній щедрості. На зайві гроші можна купити тільки зайве. А з того, що необхідно душі, нічого за гроші не купити.»