|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
🎧 Дотик до книги
Зачарована. Джессіка Соренсен
Артикул
AI-011492-t
В наявності
Нове
Книжковий сомельє
Погортати
Цитати
Сріблясті сяючі очі дивляться прямо на мене. — Я знаю тебе, — кажу я. — Ти той хлопець із коридору, так? Вовк знову виє, піднявши морду до неба, потім відходить від краю даху й розчиняється в темряві.
Починаю йти геть, помахавши йому, але він хапає мене за руку, притискає до себе, і я відчуваю його подих на своїй шиї. — Не роби так, — шепоче він, попереджаючи мене. — Такими темпами тобі залишилося недовго. — Про що ти? Я лише збиралася піти. — Я намагаюся витягнути свої руки з його хватки, але він стискає їх ще сильніше. Я з погрозою шепочу йому: — Відпусти. Мене. Швидко. — Не наближайся до Анастасії, Алано, — він майже гарчить. — Бо якщо ти станеш на моєму шляху, у мене не буде вибору, і мені доведеться вбити тебе, що буде величезною втратою, враховуючи, що ти перша людина, яка образила мене й яку я відпускаю. — Провівши пальцями по моїй шиї, він бурмоче: — Цікаво, — після цього відходить від мене. Я обертаюся, торкаючись своєї шиї. — Не треба так хвилюватися, — він проходить далі коридором у протилежний бік від танцмайданчика, ховаючи руки в кишенях джинсів. — Обіцяю, ми скоро знову побачимося. Сподіваюся, до того часу ти навчишся ходити.
— Зроби одолження цьому світові й навчися вже ходити. Так, ось він уже втратив пару очок за цю фразу. — Вибач. — Мій голос солодкий, як цукор. — Я стільки разів намагалася здати іспит із ходіння, але мій інструктор постійно мене заливає, бо я постійно врізаюся в якихось задумливих типів, які не дивляться, куди йдуть. Серйозно, думаю, я проклята.
Аромат одеколону, мила й чогось лісового мені знайомий. Я піднімаюся на ноги, і до мене доходить. Цей хлопець — перевертень. Попри його похмурий вигляд, не можу не визнати, що він милашка. Гаразд, він чортовськи гарячий. Здається, він на пару років старший за мене, високий, у нього світло-каштанове волосся з зачіскою в стилі творчого безладу. Вишукані татуювання покривають його руки й шию, а його неймовірні сріблясті очі просто вражають. Я таких раніше не бачила. Хоча цей колір справді здається незвичним, враховуючи, що срібло — це криптоніт перевертнів, і в більшості з них золотисто-карі або яскраво-жовті очі.
— Що? Тобі до цього ніхто не грубив? — Ні-а, але якби хтось і ризикнув, то одразу б про це пошкодував. — Його погляд падає на позначки на моїй руці, а потім він нахиляє голову. — Я ось думаю, чи варто мені навчити тебе тримати рота на замку.
500 грн
В наявності
Новий відгук або коментар