|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Жовтень. Чайна Том М'євіль
Ліві соціалісти, хоча це стосується не лише їх, завжди були схильні перебільшувати свої успіхи – їдка гумористка Надія Теффі пожартувала: «Ленін, розповідаючи про засідання, на якому були Зінов'єв, Каменєв і п'ять коней, говоритиме: «Було нас восьмеро», – у них не надто добра історія визнання власних помилок. Імовірно, причиною тому страх, що сама ймовірність їх скоєння підриває авторитет. Звичний метод лівих полягає в тому, щоб грубо заперечувати помилки; потім, якомога пізніше після того, як осяде весь пил, – мимохідь вставити ремарку про те, що, «звісно», як усім відомо, десь у туманах минулого «були допущені помилки».
Беручи до уваги вперте прагнення царя й цариці не бачити далі свого носа, вони були приречені.
Як просто забути, що люди не чекають дозволу для того, щоб рухатися - він їм і не потрібен.
Настрій натовпу передавався від одного до іншого як електричний імпульс, як несподіваний сміх, спонтанний прояв радості чи гніву». Він був упевнений, що більшість москвичів «того ранку ще молилися за здоров'я імператорської родини, а тепер вони кричали: «Геть царя!» — і не приховували свого радісного презирства до нього».
Мріючи втілити в життя свої надії, тисячі молодих радикалів ішли «в народ», щоб учитися в селянства, працювати разом із ним, підвищувати свідомість цього темного класу. Трохи гіркого гумору: коли народників масово заарештовували, часто це відбувалося на прохання самих же селян.