Зорі дивляться вниз, Тверда палітурка, російською

««Він (Девід) вивчав обличчя поспішних чоловіків і жінок, і в кожному здавалося йому дивне напруження, мов кожне з цих обличч було поглинено споглядаю­ми інтимного, окремого життя, що відбувалося всередину людини, і нічого більше. Одного займали тільки гроші, другого їжа, третього — жінки. Перший відняв сьогодні п'ятдесят фунтів у другої людини на біржі – і був задоволений, другий викликав у своєму уяв­ленні раків, паштет і спаржу й намагався вирішити, що йому більш до смаку, а третій зважував подумки свої шанси на спокушення дружини компаньйона, яка вчора ввечері за обідом посміхалася йому дуже багатозначно. Девіда раптом вразила жахлива думка, що кожна людина в цьому потужному стрімкому потоці життя живе своїми власними інтересами, своєю особистою радістю, особистим благополуччям. Кожний думає тільки про себе, і життя інших людей для нього – лише додаткові аксесуари його власного існування, позбавлені значення: важливо лише все, що стосується його самого. Життя інших людей значило для кожного лише настільки, наскільки від неї залежало його щастя, і кожний був готовий принести в жертву щастя й життя інших, готовий був обманювати, шахрайствувати, витирати, знищувати імʼям своєї особистої користі, особистих вигод, імʼям себе самого»»

««Не вбивай» — згадайте цю заповідь, і світові завтра ж наступить кінець!»

«— Послухайте, — звернувся він тепер до Артура. — Ви ж християнин, не так ли? Християнська релігія не забороняє законного вбивства на користь своєї батьківщини. — Законного вбивства не існує. Його преподобство похилив набік голову: — Що ви цим хочете сказати? Артур поспішливо почав пояснювати: — Я більше не визнаю релігії, релігії у вашому розумінні слова. Але ви говорите про христи­янство, про вчення Христа. Ну, так ось, я не можу собі уявити, щоб Ісус Христос міг взяти в руки штик і втиснути його в живіт германському солдату чи англійському, все одно. Я не можу собі уявити Ісуса Христа, який стоїть біля англійської чи германської гармати й десятками знищує людей, яких можна в нічому не звинувачувати.»

«— Коли хочеш жити у своє задоволення, треба мати гроші.»